Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Замок

Розмір зображення: 800:547 піксел

Замок 17 ст. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 87].

Замок 17 ст. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Замок Гольських 1610 р. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

Долина Серету чим далі вниз стає все красивішою, а береги – вищі, глибше прорізані стоками води по схилах; забарвлені в червоний чи сіро-попелястий колір і вкриті зарослями чагарників або лісу, вони дуже мальовничі.

У такій місцевості розташований Чортків. Тут гори трохи розступаються і відкривають долину, серед якої в’ється досить повноводий Серет. Там на місці давньої оселі в XVI ст. виросло значне містечко, яке в 1522 р. дістало право на самоврядування, на організацію цехів, ярмарків і братств. Як інші шляхетські або магнатські міста, воно намагалося певними привілеями привабити поселенців, обіцяючи їм різні «свободи». І справді, люди воліли жити краще в небезпечному сусідстві з степовими хижаками, але на волі.

Замок, збудований у XVI – XVII ст., регулярний п’ятибічний у плані з баштами на рогах та брамою; він є характерною спорудою перехідного типу. Двір утворюють поставлені по периметру палацові та господарські корпуси, зовнішні стіни яких водночас були оборонними мурами з бійницями; в бік двору вони мали великі вікна, а часом і відкриті аркади галереї. Як видно з решток фресок, палац у чортківському замку був розписаний на світські теми; зокрема, улюбленим сюжетом було тоді полювання (навіть програма екзамену на звання цехового майстра як один із головних пунктів включала зображення «полювання на вовка, кабана або зайця з хортами, вершниками і всім як належить») [Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 303 – 304].

ЗАМОК, 1610 г. Расположен на вершине холма на берегу реки. Каменный, построен как частновладельческий на месте более древнего, деревянного замка.

Сложен из местного песчаника, регулярный в плане, пятисторонний, по углам был укреплен башнями. До настоящего времени сохранились окружающие детинец оборонные стены, две башни и руины дворца. Прежде детинец был периметрально застроен каменными домами, внешние стены которых служили одновременно оборонными. От этих построек остались лишь многочисленные подвалы. Главный въезд был в северной стене.

Дворец занимает западную сторону детинца, прямоугольный в плане, обоими торцами примыкает к двум угловым башням замка. Построен в ренессансном стиле, имел на дворовом фасаде аркадные галереи по двум этажам. Помещения нижнего этажа, предназначавшиеся для хозяйственных нужд, были перекрыты крестовыми и полуциркульными сводами. Вход в жилые комнаты верхнего этажа осуществлялся по открытой лестнице, ведущей на галерею. Залы дворца были расписаны фресками на светские темы.

Сохранившиеся две башни выступают своими объемами за линию стен замка. Юго-западная башня пятигранная, имеет два яруса с подвалом, северо-западная – четырехгранная, имеет один ярус с подвалом. Перекрытия не сохранились. Во время реконструкции замка, после утраты им оборонного значения (первая половина XVIII в.), башни превращены в ризалиты дворца, а по внешнему фасаду между ними устроена терраса с подвальными помещениями под ней, выходящими аркадой на внешнюю сторону. Консервация руин замка проведена в начале XX в. Подольским туристско-краеведческим обществом.

Памятник является интересным примером частновладельческого замка переходного типа, в архитектуре которого отразились основные тенденции оборонного зодчества Подолья XVII в. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1986 г., т. 4, с. 89].