Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1998 р. Храми Чернігова

Благовіщенська церква споруджена на території розширеного дитинця на замовлення великого князя Святослава Всеволодовича, про якого згадується у «Слові о полку Iгopeвiм». Про цю церкву в літописі є такий запис: «… року 1186 (6694) місяця березня Святослав Всеволодович святив церкву в Чернігові, яку сам сотворив» [Рибаков Б. О. Благовіщенська церква у Чернігові 1186 року за даними розкопок // Архітектурні пам’ятки. – К.: Вид-во Академії архітектури УРСР, 1950. – С. 55]. Як i Михайлівська, ця церква десь у XV-XVI ст. зруйнувалася, стіни її були розібрані на п’ять-шість цеглин вище шдлоги храму, що відповідає рівню поверхні землі у XVII ст. Це показує, що в тому столітті й були розібрані руїни стародавнього храму. Зроблено це, напевно, для того, щоб побудувати новий храм. У 1676 р. на цьому місці спорудили дерев’яну Благовіщенську церкву, яка на «Абрисі Чернігівському» зображена п’ятизрубна, п’ятидільна. При побудові цієї церкви використали фундаменти старої, в яких вирубали гнізда для спирання дерев’яних стояків нової. Biвтap нової церкви розмістили точно на мicці вівтаря давньої. Це було зроблено у традиціях будівництва православних xpaмiв: якщо руйнувалася якась церква, то нову будували на тому ж місці, зберігаючи i її назву. Є відомості, що дерев’яна п’ятиверха Благовіщенська церква з бiчним вівтарем Воскресіння Господнього розібрана в 1772 р. “для красоти площі” [Марков М.Е. О достопримечательностях Чернигова. – М.: Унив. тип., 1847].

У 1876 р., коли зсунулася частина високого берега річки Стрижня, на поверхні виявилися рештки старовинного мурування Благовщенської церкви, розкопки яких проводили в 1878 i 1909 pp. Уже після війни, в 1946-1947 pp., археолог Б. О. Рибаков npoвів грунтовні дослідження залишків храму. За результатами цих розкопок i попередніх досліджень він зробив спробу відтворити план стародавньої будівлі [Рибаков Б.О. Благовіщенська церква у Чернігові 1186 року за даними розкопок // Архітектурні пам’ятки. – К.: Вид-во Академії архітектури УРСР, 1950. – С. 55 – 63]. На жаль, східна частина фундамента до нашого часу не дійшла - вони зсунулись в річку, тому відтворення плану вівтарної частини храму має умовний характер. План зроблений на оснловi аналізу пропорцій елементів споруд у давньоруському будівництві, закономірності яких намагався знайти архітектор К. Афанасьєв.

Благовіщенська церква була великим шестистовпним тринавним храмом iз галереями, розміщеними з трьох боків. Ширина будівлі близько 26 м при довжині з абсидами 34 м, що перевищує розміри Спасо-Преображенського собору, отже, це була найбшьша споруда в княжому Чернігові. На відміну від багатьох інших храмів, що будували в кілька черг, ця церква споруджувалась уся одночасно із заздалегідь узгодженими і підпорядкованими одній художній ідеї елементами. У західній частині церкви був розташований просторий нартекс, що переходив на півдні і півночі в галереї-усипальниці, відділені від головної частини храму стінами з широкими прорізами. Виходячи із конструкції підмурків галерей – їх великої ширини і глибини закладання, Б. О. Рибаков зробив припущення, що вони мали висоту не таку малу, як галереї Софійського собору в Києві, а значно більшу, можливо, навіть на всю висоту стін церкви. У співвідношеннях частин плану є строга закономірність: усі елементи пов’язані з основним розміром – шириною підкупольного квадрата. Так, ширина бічної нави дорівнює половині відстані між несучими центральними стовпами; ширина галереї складає половину ширини трансепту; ширина лопаток на фасаді дорівнює третині прогону середньої нави і т. д. Західний фасад храму був розчленований на п’ять частин пілястрами з півколонами. Цікаво, що для мурування храму використовувалась цегла двох кольорів: червоного та світло-жовтого, що створювало на фасадах декоративні ефекти – на північному фасаді вся поверхня стіни викладена з червоних цеглин, а півколони – з жовтої цегли. Цеглини мали розміри менші, ніж візантійська плінфа: основна цегла 28×25×5 см, а допоміжна для перев’язки архітектурних деталей 18×25×4 см. Використовувалась різноманітна фігурна цегла: трапецієподібна, півциркульна, трикутна, секторна та ін. Фундаменти були закладені на глибину близько 150 см від тодішньої поверхні землі, низ їх складав шар валунів, а далі був щебінь, залитий вапняним розчином, ширина фундаментів становила 110 – 140 см. Стіни мали товщину 130 – 140 см, вони мурувались тільки із цегли (без природного каміння), при цьому чергувалися ряди цегли більшого і меншого формату. Мурування велося на вапняному розчині з домішкою цем’янки – товщина шарів розчину дорівнювала товщині цегли. Рівень підлоги храму був приблизно на півметра вище рівня оточуючого ґрунту. Підлогу зробили з полив’яних плиток жовтого, зеленого і вишневого кольорів, але в центральній наві та трансепті підлога викладена з пластин склоподібної смальти різних кольорів. У підкупольному перехресті на підлозі виявлена унікальна мозаїка із зображенням павича. Це єдина відома серед усіх давньоруських храмів підлога з сюжетним малюнком. В оздобленні Благовіщенської церкви (чи собору) були використані деталі з білого мармуру і шиферу, а також фрески і, можливо, мозаїки. На фасадах були білокам’яні фризи, три уламки яких знайдені в 1909 р. На цих уламках можна побачити птаха у плетиві [Рибаков Б.О. Благовіщенська церква у Чернігові 1186 року за даними розкопок // Архітектурні пам’ятки. – К.: Вид-во Академії архітектури УРСР, 1950. – С. 55 – 63].

Цей храм, мабуть, останнім збудований у Чернігові за часів Київської Русі перед монгольською навалою. Можливо, він будувався як новий головний собор міста і перевершував споруди попереднього періоду, але, на превеликий жаль, про це ми можемо тільки здогадуватися.

Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 82 – 85.