1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Хронологічно наступною пам’яткою є церква Миколая, збудована в 1610 р. над потоком, що бурхливо мчить вузьким кам’янистим річищем, утворюючи кілька водоспадів. Церква повторює в планово-просторовій організації вже відомі нам конхові споруди. Вона нагадує Гусятинську церкву з тією тільки різницею, що у неї бічні конхи дуже маленькі, невеликого радіуса і тому добре підкреслюють нерозчленований масив центрального приміщення. Над бабинцем, як звичайно в таких будівлях, було приміщення, пристосоване для оборони. Скромний його інтер’єр нагадує затишні замкові зали або трапезні, а маленькі западини-конхи оживляють його.

Найбільшу увагу привертає невеликий, але досконалий формами і пропорціями іконостас. Він точно вписується в інтер’єр, перекритий напівциркуль-ним склепінням. У ньому членування по вертикалі й горизонталі енергійні, крупних форм і складні за рисунком. Середнє, дуже широке поле, фланковане ажурними різьбленими півколонами, оплетеними буйною виноградною лозою, вміщує царські врата з «нерукотворним Спасом» над ними. Царські врата з намисними іконами по боках, у свою чергу фланкованими різьбленими колонками, утворюють разом досить значний чотириколонний портик з розірваним фронтом. Уступом нижче розміщуються ризницькі й дияконські врата, теж оздоблені колонками. Над східчастим восьмиколон-ним портиком розташований архітрав, на неширокому фризі якого в круглих медальйонах вміщені «празники». Він підіймається навкісно на схилах фронтону центральної частини. «Страсного» ряду немає. «Моленний» ряд із Вседержителем у центрі повторює форму архітрава. Апостоли згруповані по два в широких арках, над ними, серед ажурних орнаментів у медальйонах – зображення пророків.

Живопис іконостаса яскраво декоративний, із зіставленням інтенсивних барв. Виділяється образ Миколая своїм народним типажем. Колористичне моделювання форми бездоганне. В різьбі царських врат впадають в око високий рівень майстерності й засвоєння законів пластичного моделювання скульптури. Одночасно в цій різьбі відчувається сильний вплив народних смаків і фольклорних мотивів. Майстер використовує народний мотив «вазона з гільцем» і в буйних стеблах його вкомпоновує скульптурні півфігур-ки, де теж виразно окреслений народний селянський типаж.

Бучацькі ювеліри ні талантом, ні майстерністю не поступаються перед своїми побратимами по мистецтву – сницарями, будівниками, художниками. На іконах, на євангеліях у церкві є срібні шати, що милують око бездоганною чеканною формою, композицією і винахідливістю. Навіть такі, як лампади-люстри, являють собою високохудожні ювелірні утвори.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 308.