Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Бахчисарай м

2008 р. Бахчисарай крізь століття

Дата: 24.06.2008

Бахчисарай існує вже понад пів тисячі років.

Місто розташувалося у мальовничій долині річки Чурук-су, яку з обох боків оточили фантастичної краси Кримські гори. Тут, завдяки концентрації гірського, степного та морського повітря, сформувався чудовий здоровий клімат. Постійні повітряні течії приносять до міста свіжість, а тінисті береги річок дарують людям прохолоду. Середня температура липня (найбільш спекотного місяця) становить +21,7°С, лютого +0,8°С.

До моря від міста досить далеко – понад 20 км. Проте, якщо виникне бажання скупатися, маршрутне таксі швидко доставить вас у селища, що розташувалися на узбережжі – Качу, Углове, Піщане, де є упорядковані пляжі.

До виникнення Бахчисараю столиця кримського ханства кілька разів змінювала місце свого розташування. Спочатку Хаджі-Гірей I, за підтримки литовського князя, проголосив незалежність Кримського ханства та переніс свою столицю в Кирк-Ор (пізніша назва – Чуфут-Кале). Пізніше він спустився з гір у поселення Салачик, де побудував літній палац Ашлама.

На початку XVI ст. був зведений ханський палац Хан-Сарай, що сьогодні є головною історичною пам’яткою Бахчисараю. Тут знаходилася резиденція Гирєїв – ханської династії, яка володарювала Кримом з 1443 по 1783 роки. Поступово навколо палацу розрослося велике поселення, мешканці якого займалися переважно торгівлею, виробництвом зброї, товарів зі шкіри та іншими ремеслами. З часом, ремісники об’єдналися у 32 цехові корпорації. Цеховики оселялися в окремих кварталах, де в кожному були своя мечеть та школа. Залишки деяких споруд можна побачити і сьогодні.

Важливою статтею доходу Бахчисараю була торгівля людьми. “Товар” здобували, здійснюючи набіги на українські, польські, литовські та російські землі. Знатних полонених, за яких можна було взяти великий викуп, приводили особисто до хана. Після зречення престолу останнього хана Шагин-Гірея та приєднання кримського півострова до Російської імперії у 1783 році, Бахчисарай поступово перетворюється на позаштатне містечко. Головним містом Таврійської губернії став Сімферополь.

Зараз Бахчисарай – центр багатого сільськогосподарського району та місце паломництва туристів. У Бахчисараї мешкають приблизно 28 000 жителів, серед них 39% – росіяни, 25% – кримські татари, 24% – українці, 12% складають представники інших національностей.

Бахчисарай – місто, яке має три різних обличчя. У районі Старосілля (це колишній Салачик) ми бачимо самобутню татарську забудову: глиняні будинки з високими стінами огорож, вузькі криві вулиці. Центральна частина (це був Ескі-Юрт) відрізняється типовою для сільськогосподарського райцентру архітектурою. Сучасне обличчя Бахчисараю складають нові мікрорайони із типовими міськими багатоповерхівками.

Одна з найдавніших архітектурно-історичних пам’яток міста знаходиться на початку вулиці Фрунзе. Це – мавзолей Бей-Юде-Султан (XIV-XV ст.). Дюрбе розташоване на території приватної садиби, тому оглянути його досить складно. Втім, власники ділянки, на якій він знаходиться, докладають багато зусиль для відновлення цієї унікальної пам’ятки погребальної культури.

Неподалік від старовинного мавзолею, в районі ринку, знаходиться комплекс споруд Азіса. Навколо поселення Ески-Юрт поступово розрослося велике кладовище з різними культовими спорудами. Раніше комплекс мав назву Кирк-Азіс (“сорок святих”). Сьогодні туристи можуть оглянути деякі з пам’яток, які ще залишилися. Дюрбе Ахмед-бея (орієнтовно 1577 р.) має невеликі розміри та практично позбавлено декоративної обробки.

Поруч із дюрбе ви побачите залишки молельні (текії) дервішів – мандруючих мусульманських ченців. Це мімбер (XVI-XVII ст.) або кафедра проповідника – восьмигранна башточка на фундаменті, до якої ведуть 12 кам’яних сходинок.

На території ринку знаходяться ще дві пам’ятки: дюрбе Мухаммед-бея (схожа на восьмигранну юрту, XVI ст.) та мавзолей хана Мухаммед-Гірея II (кін. XVI – поч. XVII ст.), який відрізняється витонченістю архітектури.

У Старосіллі увагу туристів привертає мавзолей першого з Гірєїв – Хаджі-Гірея, побудований у 1501 році його сином Менглі-Гірєєм I, який пізніше був похований поруч із батьком. Неподалік знаходиться споруда Зінджірлі-медресе – мусульманської духовної школи. Над входом до приміщення висить ланцюг, за яким школа й отримала свою назву (“зінджір” – ланцюг). Кожний, хто входить сюди, має схилити голову перед мудрістю Аллаха.

Скромна будівля середньовічного вищого учбового духовного закладу не відрізняється пишнотою та великою кількістю архітектурного декору. Східний фасад із входом позбавлений навіть вікон, його прикрашає лише кам’яна плита з арабською в’яззю. Тут написано, що школа у 1500 році зведена ханом Менглі-Гірєєм, сином Хаджі-Гірея. Квадратне подвір’я оточує крита галерея, за якою розмістилися кімнати студентів училища. У глибині внутрішнього дворика знаходився фонтан.

На території медресе знаходиться також могила Ісмаїла Гаспрінського – письменника, вченого та просвітника. Про його діяльність вам розкажуть в будинку-музеї І.Гаспрінського, який розташований трохи далі по головній вулиці, яка веде до ханського палацу.

По вулиці Зої Космодем’янської можна дістатися до однієї з старовинних споруд старого міста – Еські-дюрбе (“старої гробниці”). Це невелика будівля з порталом та квадратним двориком, потрапити до яких можна лише з усипальні. Вона майже позбавлена декоративних прикрас, проте відрізняється майстерністю кладки стін. Існує переказ, що тут похований власник долини, який володарював навколишніми територіями ще до приходу династії Гіреїв. Ймовірно, споруда призначалася для сімейного поховання.

Неподалік від безіменного мавзолею по вул. Гаспрінського, 5 знаходиться Тохтали-Джамі (“мечеть з дощок”), побудована у 1707 році дочкою Аль-Хаджі Селім-Гірея.

Старий татарський будинок по вул. Східна, 11 у 1952 році був куплений художницею Оленою Варнавовною Нагаєвською, після смерті чоловіка – відомого мистецтвознавця та художника Олександра Георгійовича Ромма. Тут вона проживала у теплий період року, а взимку виїжджала до Москви. У будинку художниці дбайливо зберігаються її полотна, особисті речі, графічні роботи Олександра Георгійовича, щоденники, архівні документи. На відвідувачів музею чекає захоплююча розповідь про дивовижних людей – Олену Нагаєвську та Олександра Ромма.

Найбільшою пам’яткою Бахчисараю є ханський палац. Комплекс історично-архітектурного заповідника складається із багатьох споруд. Палац, починаючи з XVI ст., неодноразово перебудовувався, змінюючи при цьому свій зовнішній вигляд.

Найбільш старовинним об’єктом музею є портал Алевіза (або Демір-Капу – “залізні ворота”), який було перенесено з палацу Ашлама-Сарай. Творець порталу – італійський архітектор Алевіз Новий, або Фрязин – разом з іншими італійськими майстрами був запрошений московським князем Іваном III для оздоблення приміщень московського Кремля.

Дорогою італійське посольство затримав кримський хан Менглі-Гірей I. З червня 1503 р. по вересень 1504 р. Алевіз виконував роботи з оздоблення ханського палацу. Хан залишився задоволений італійцем та відпустив його до московського князя, даючи йому відмінні рекомендації у листі.

Перетнувши міст через річку Чурук-су, відвідувачі потрапляють у просторе затишне подвір’я, яке прикрашають клумби троянд. Тут, біля кам’яної чаші фонтану, в костюмах татарської знаті люблять фотографуватися туристи.

Ліворуч від входу знаходиться Велика палацова мечеть Хан-Джамі (XVII-XVIII ст.). Мечеть за традицією складається з двох ярусів. Уздовж трьох стін вбудовані широкі балкони, праворуч від молитовної ніші розташована різьблена кафедра (мімбер), зроблена з дерева горіха. З бічного фасаду мечеті розташована відкрита галерея із широкими арками. Над нею знаходиться ряд вікон з різноколірними склом. Вхід на чоловічу та жіночу половини розташований з боку вулиці.

Величезною популярністю серед туристів користується подвір’я Фонтану. Тут можна побачити дві чудові архітектурні пам’ятки – фонтан “Магзуб”, або “Золотий”. Він слугував для ритуальних потреб – перш ніж увійти до мечеті, правовірний мусульманин повинен зробити обмивання. А також тут знаходиться “Фонтан сліз”, із двома трояндами у верхній чаші. Поруч з ним встановлено бюст О. Пушкіна.

Далі екскурсія йде до гаремного корпусу – єдиного з чотирьох, що зберігся до наших часів. Проте цей корпус – споруда пізнішого часу, зведена після пожежі 1736 року. Тут розташовувалася жіноча половина палацового комплексу. На її території не мали права з’являтися сторонні чоловіки (“гарем” з арабського означає “заборонене”). Портал – вхід у приміщення з дерев’яною верандою – декорований вишуканим орнаментом. Експозиція гарему включає декілька кімнат, прикрашених килимами, меблями, посудом та музичними інструментами.

Поруч із жіночим корпусом знаходиться Соколина башта. Іноді, у дні пишних церемоній, з її висоти через дерев’яні грати жінки могли спостерігати за тим, що відбувається на палацовій площі.

Оглядаючи чудові споруди Бахчисараю та експозиції музейного комплексу, ви навіть не відчуєте, як на декілька годин із головою зануритеся в атмосферу середньовічного Сходу.

Переклад – “Музейний простір України”. Copyright © Baltia-Druk

червень 2008 року

Джерело: “Музейний простір України”

Вкладені елементи

Адреса оригіналу статті:
Мавзолей перших Гіреїв
Адреса оригіналу статті:
Вхід до Зінджірлі-медресе
Адреса оригіналу статті:
Площа перед палацом
Адреса оригіналу статті:
Вхід до зали Дивану
Адреса оригіналу статті:
Інтер’єр гарему

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 578

Модифіковано : 22.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.