Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Поселення та укріплення

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

Поселення та укріплення на скелі Ай-Йорі, пізня античність, розвинене середньовіччя. Знаходиться в 5 км на захід від м. Алушта на скелі, що розташовується на північному схилі гори Чамни-Бурун (Наратлі), на висоті 550-570 м над рівнем моря.

Оронім «Ай-Йорі» грекомовний, перекладається як «Св. Георгій». У 250 м до південного заходу від скелі знаходиться однойменне джерело. Короткі згадки про укріплення зустрічаються у В.Х. Кондаракі, М.О. Сосногорової та Г.Е. Караулова, М.О. Головкинського, М.Л. Ернста, М.І. Репникова [Кондаракі, 1875, c. 172; Сосногорова, 1880, c. 39, 63–64; Головкинський, 1894, c. 14; Репников, 1935, c. 200; Ернст, 1935, с. 441]. Більш детальне обстеження пам’ятника здійснювали Є.В. Веймарн (1947 р.) [Веймарн, 1947, c. 12–13], О.І. Домбровський (1957 р.) [Домбровський, 1974, c. 43, 45, мал. 25], Л.В. Фірсов (1965 р.) [Фірсов, 1990, c. 78–79, 85, мал. 16], В.Л. Миц (1980 р.) [Миц, 1991, c. 149, мал. 28, 1]. У 2005 р. співробітниками Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ здійснювались розвідувальні роботи з шурфуванням (2 кв. м), у результаті яких удалося встановити, що на скелі розташовуються залишки двох археологічних об’єктів: пізньоантичного поселення і середньовічного укріплення, що перекриває його. [Лисенко, Тесленко, 2007, c. 41-45]. Руїни «каплиці», що згадується дослідниками з посиланням на наративні джерела, в межах укріплення чи поблизу нього не виявлені.

Скеля Ай-Йорі являє собою штокоподібне тіло магматичних порід, витягнене за лінією півд. св. – півн. зах., із невеликою природною площинкою на вершині (мал. 1). З доступних західного та південного боків височина обгороджена стінами (загальна довжина приблизно 90-120 м, ширина близько 1,5-3 м), складеними з відносно плескатих брил діабазового порфіриту насухо.

Цілість їх до цього часу не перевищує 1 м. Із внутрішнього боку до стін примикають руїни декількох споруд, складених із місцевого каменю. Площа укріплення – близько 0,2-0,3 га. Серед матеріалу з культурних відкладень, пов’язаних з його функціонуванням, переважають уламки кухонних коричневоглиняних посудин. Віднайдено, також, кам’яні бруси та залізні цвяхи.

За артефактами об’єкт датується XIII-XIV ст.

Культурні шари, пов’язані з пізньоантичним поселенням (потужність – 0,10-0,20 м), підстеляють стіни укріплення. Серед знахідок переважають уламки червоноглиняних («Зеєст 100», «Зеєст 95»), рожевоглиняних («Зеєст 90»), світлоглиняних («Шелов Є») амфор і фрагменти ліпних посудин.

Виявлені, також, уламки кам’яного бруса та глиняної ліпної жаровні.

За артефактами об’єкт датується V – першою пол. VI (?) ст.

Нині залишки укріплення постійно руйнуються в результаті неконтрольованого відвідування.

Матеріали досліджень зберігаються в Кримської філії Інституту археології НАНУ і Алуштинській філії Кримського республіканського краєзнавчого музею.

Література:

Веймарн Е.В. Отчет о работах Бахчисарайского горного отряда Тавроскифской экспедиции – Симферополь, 1947. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – Инв. А – № 1. – Папка 1. – С. 1–54.

Веймарн Е.В., Кацур К.П. Южнобережная полоса Крымского полуострова (Ласпи – Алушта) №№ 1–73 // Археологическая карта средневековых памятников Крыма – Бахчисарай, 1952. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – Инв. “В”. – № 11.

Головкинский Н. Путеводитель по Крыму. – Симферополь, 1894. Домбровский О.И. Средневековые поселения и «исары» Крымского южнобережья // Феодальная Таврика – К., 1974. – С. 5–56.

Кондараки В.Х. Универсальное описание Крыма. – СПб., 1985. – Ч. 15.

Лысенко А.В., Тесленко И.Б. Исследования на скале Ай-Йори в 2005 г. // Археолоічні Дослідження в Україні 2005–2007 рр. – Запоріжжя, 2007. – с. 41–45.

Мыц В.Л. Укрепления Таврики X–XV вв. – К., 1991. – 162 с.

Репников Н.И. Работы на Южном берегу Крыма (Гипрогор): Археологические памятники // ИГАИМК. – 1935. – № 109. – С. 195–200.

Сосногорова-Славич М.А. Путеводитель по Крыму. – Одесса, 1880.

Фирсов Л.В. Исары. Очерки истории средневековых крепостей Южного берега Крыма. – Новосибирск, 1990. – 471 с.

Эрнст Н.Л. Историко-археологические памятники Южного берега Крыма // Социалистическая реконструкция Южного берега Крыма. – Симферополь, 1935. – С. 425–443.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 592 – 594.