Некрополь із храмом
О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко
На східному схилі Кріпосної гірки. Раннє середньовіччя – ранній новий час.
Знаходиться в південно-східній прибережній частині м. Алушта, з північного сходу і південного сходу обмежований вул. Парковою та частково вул. Леніна, з північного заходу – територією пансіонату «Північна Двіна» і частково вул. 15 Квітня, з південного заходу – вул. Генуезький тупик, частково вул. К. Маркса. Розташований на східному та південно-східному схилах «Кріпосної гірки», в 60-250 м від берега моря. Примикає до південної та південно-східної меж середньовічного поселення на території парку пансіонату «Північна Двіна» і до південно-східної частини стін твердині Алустон.
Уперше об’єкт обстежений В.Ф. Міллером у 1886 р. [Міллер, 1888, с. 127-128]. Систематичні розкопки частини некрополя проводились у 1950 р. Н.В. П’ятишевою та Є.В. Веймарном, а в 1951 – Ю.В. Кухаренко [П’ятишева, 1951; Веймарн, 1951; Кухаренко, 1952; Махнєва, 1968, с. 160-164]. Окремі комплекси вивчались у 1989 і 1992 рр. [Миц, Адаксіна, Кирилко, 1993, с. 177-185]. Досліджено понад 150 могил та залишки кладовищенської церкви.
Площа некрополя – близько 3,3 га. Виявлені поховальні споруди розташовувалися поблизу невеликого храму.
Могили підпрямокутні в плані, розміром 1,0-2,3х0,3-0,7 м, орієнтовані, в основному, за лінією півд. зах. – півн. сх. Більшість із них зі стінками, складеними з каменю (на глині або вапняному розчині) чи то утвореними поставленим «на ребро» пласким камінням, покриті плитами. В багатьох поховальних спорудах поховання провадилися неодноразово.
Є.В. Веймарн виділяє три етапи у функціонуванні вивченої частини некрополя: 1) X–XIV; 2) XIV–XV і 3) XV–XVIII ст. Його найбільш рання ділянка (здогадно перебуває у східній частині об’єкта) поки не досліджена.
Територія давнього цвинтаря частково забудована. Серед знахідок переважають елементи поховального інвентарю: бронзові сережки, порожнисті кулеподібні гудзики, пряжки. Виявлено, також, надгробок із грекомовною епітафією. В одній з могил (№ 21, розташовувалась у церкві) віднайдено скарб зі 137 предметів XIV–XVIII ст., серед яких 85 золотих (філігранної роботи нашивні бляхи із вставками з рубінів та альмандинів). Скарб, видимо, схований наприкінці XVIII ст. (1778 р.) під час виселення християн із Криму.
Місцезнаходження скарбу невідомо.
Література:
Веймарн Е.В. Отчет о раскопках могильника в Алуште за 1950 г. – Симферополь, 1951. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – №… – Папка…
Кухаренко Ю.В. Отчет о раскопке могильника Алушты за 1951 г. – СПб., 1952. – Архив Института истории материальной культуры РАН.
Махнева О.А. О плитовых могильниках средневекового Крыма // Археологические исследования средневекового Крыма. – К., 1968. – С. 155-168.
Миллер В.Ф. Археологические разведки в Алуште и ее окрестностях в 1886 году. // Древности. Труды МАО. – Москва, 1888. – Т. 12.
Мыц В.Л., Адаксина С.Б., Кирилко В.П. Отчет о раскопках средневековой крепости Алустон в 1992 г. – Симферополь, 1993. – Архив ИА НАНУ – № 1992/119.
Пятышева Н.В. Отчет о раскопках могильника Алушты за 1950 г. – СПб., 1951. – Архив Института истории материальной культуры РАН.
Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 554 – 555.