Поселення на правому березі р. Улу-Узень

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

Поселення з гончарним центром, некрополем і храмом. Середньовіччя.

Розташовується в південній частині м. Алушта, між вулицями Октябрська і Сергеєва-Ценського, включаючи вул. Краснофлотську, на правому березі р. Улу-Узень, на бортах тальвегу тимчасового водотоку (Суха балка), що обплив, на висоті близько 15-60 м над рівнем моря, приблизно в 0,1-0,5 км від берега моря.

Вперше пам’ятник згадано в путівнику М. Сосногорової [Сосногорова, 1880, c. 41]. У 1886 р. окремі елементи комплексу (залишки храму з некрополем) обстежив В.Ф. Міллер [Міллер, 1888, c. 133-138]. У 1987 р. у верхній частині лівого борту Сухої балки співробітниками Гірсько-Кримської експедиції (кер. В.Л. Миц) Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР виявлено гончарний центр VIII (?) – X ст. В 1989 р. розпочато його вивчення методами геофізичної розвідки та шляхом розкопок [Смекалова, Миц, 1997, c. 145–146]. У 1998, 2001–2002 рр. співробітниками Алуштинського загону (кер. І.Б. Тесленко) Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ в зрізах будівельних котлованів на вулицях Октябрській, Краснофлотській і Сергеєва-Ценського неодноразово фіксувалися залишки споруд і пов’язані з ними стратифіковані культурні відкладення [Тесленко, Семін, 1999, c. 63-64; Тесленко, Лисенко, 2003, c. 18-23].

Поселення (загальна площа – близько 27 га) займає схили прибережних пагорбків і борту Сухої балки. Забудова, видимо, садибна. У зрізах доріг і терас видно залишки мурування (з каменю на грязі, цілість – 0,5-0,7 м) архітектурних споруд та пов’язані з ними культурні відкладення потужністю до 1,5 м, насичені керамічним матеріалом.

Гончарний центр розташовується на двох ділянках – на західній окраїні та в центральній частині комплексу. Теплотехнічні споруди врізані до схилу лівого борту балки приблизно у 200 і 500 м від її гирла. На західній ділянці магнітометричними методами виявлені залишки 8 гончарних горен, 2 з яких розкопані. Одне практично повністю зруйноване ще в давнину, від другого збереглася нижня частина випалювального блоку з топкою, орієнтованою на південний схід. Топкова камера в плані квадратна (3,5х3,5 м), складається з одного поздовжнього та чотирьох пар поперечних жаропровідних каналів.

На центральній ділянці виявлено лише ознаки наявності залишків теплотехнічної споруди.

Храм і некрополь розташовані на східній околиці поселення. Серед поховальних споруд (за даними В.Ф. Міллера їх нараховувалось до 200) відзначено покриті плитами гробниці (з багаторазовими похованнями), складені на тиньку (біля церкви) і насухо. Над деякими могилами були встановлені стелоподібні камені. На цей час значна частина комплексу знищена під час земляних робіт, пов’язаних із будівництвом курортно-рекреаційних комплексів та індивідуальних житлових будинків. Серед знахідок із поселення та гончарного центру – уламки черепиці, піфосів, амфор «причорноморського» типу, гончарних і ліпних кухонних та столових посудин. За артефактами ці об’єкти датуються VIII (?) – X ст.

Під час дослідження храму та некрополя в XIX ст. виявлені елементи архітектурного декору храму (керамічна трубка з одним із країв, оформленим у вигляді чотирипелюсткової розетки) та поховальний інвентар (керамічні глечик і чашка, бронзові та срібні каблучки, бронзовий кулеподібний гудзик, залізна пряжка, свинцева обойма для ременя (?), уламки скляної посудини, залізний черешковий листоподібний наконечник стріли). Ці предмети могли побутувати протягом VIII (?) – X і XII – XV ст., але найбільш імовірна дата храму та частини могил (складені на вапняному розчині, зі стелами, з філіжанками серед інвентарю) – XIV-XV – XVIII ст.

Матеріали розвідок і розкопок гончарного центру зберігаються в Кримської філії Інституту археології НАНУ.

Література:

Миллер В.Ф. Археологические разведки в Алуште и ее окрестностях в 1886 г. // Древности: Труды МАО. – М, 1888. – Т. 12.

Смекалова Т.Н., Мыц В.Л. Методика магнитометрического изучения гончарных центров средневековой Таврики // Археология Крыма, № 1 – Симферополь, 1997 – С. 129–153.

Сосногорова-Славич М. А. Путеводитель по Крыму. – Одесса, 1880.

Тесленко И.Б., Семин С.В. Отчет об археологических исследованиях крепости Алустон в 1998 г.– Симферополь, 1999 г. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – № …. – Папка №….

Тесленко И.Б., Лысенко А.В. Отчет о разведках на территории Алуштинского горсовета в 2002 г. – Симферополь, 2003 г.– Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – № 750. – Папка № 1167.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 549 – 551.