2008 р. Енциклопедія Львова

Андрій Козицький

Низький замок був розташований в північно-західному куті фортифікованого львівського середмістя. Згідно із твердженням Б. Зиморовича, цей 3. звів князь Лев Данилович 1271–1272. Ян Длугош писав, що Низький замок збудував в 1350-ті король Казимир III. Під час спорудження міських стін Львова їх спланували так, щоб західна та північна межі Низького замку продовжували лінію міських мурів. Східна межа Низького замку пролягала вздовж непарного боку теперішньої вул. Театральної, а південна прилягала до монастиря францисканців, що стояв також на вул. Театральній.

На території давнього Низького замку тепер розміщені будівлі Національного музею у Львові (просп. Свободи, 20), частково будинок на просп. Свободи, 18, та площа художнього вернісажу. Вздовж стіни, яка виходила на теперішню вул. Театральну, пролягав рів. Вхід до 3. містився приблизно навпроти вулиці, що відділяє Преображенську церкву від будинку «Народного Дому». На думку Івана Могитича, дугуватий вигин вул. Театральної в районі «Народного Дому» свідчить, що ця вулиця виникла на місці давнього торговельного шляху, який вів із півдня до Львова, а Низький замок «виконував роль оборонного форпосту на в’їзді до давнішої частини Львова».

Перший Низький замок був збудований із дерева, 1381 він згорів. Відбудований 3. пошкодила пожежа 1527, хоча його зовнішні укріплення вціліли. Удруге Низький замок повністю згорів під час пожежі 1565. Укріплення та господарські споруди Низького замку кільканадцять років відбудовував львівський староста Анджей Бардзи та після нього Миколай Гербурт. На відбудову 3. до 1574 М. Гербурт витратив 6572 золоті. На території Низького замку розміщувалось шість замкових будівель, каплиця та криниця. Існує версія, що замкова каплиця була перебудована з української церкви. З часом каплицю назвали костелом св. Катерини.

Низький замок формально не входив до території міста, а належав королю. У Низькому замку існувала резиденція королівського старости, тут зберігався старостинський архів, діяв старостинський суд й існувала в’язниця. На час облог міста на територію 3. впускали людність з околиць Львова, яка шукала захисту в місті. За традицією в 3. зупинялися земські урядники, які приїжджали до Львова на час каденції земських і гродських судів. На поч. XVII ст. місця для всіх чиновників у Низькому замку бракувало, тому їх розселяли в місті.

Восени 1387 в Низькому Замку проживав син московського князя, майбутній правитель Москви Василь І Дмитрович, улітку–восени 1537 – польський король Сигізмунд І Старий, у вересні 1704 в 3. зупинялися Карл XII та Станіслав Лещинський. У січні 1695 в Низькому замку шість днів відбувався бенкет з нагоди шлюбу доньки Миколая Сенявського і коронного ловчого Стефана Потоцького. За спогадами сучасників, у будівлях 3. була висока вологість, тому чимало коронованих осіб, яким за їхньою гідністю належало жити тут, зупинялися в інших частинах міста. Близьке розташування до річки Полтви, а також вологий грунт спричиняли постійне руйнування стін. Наприкін. XVIII ст. стіни були вже настільки зіпсуті вологою, що ув’язнені в 3. злочинці втікали, розбираючи мури голіруч.

Залишки руїн Низького Замку розпродано 1802 як будівельний матеріал. Від їхнього продажу вдалося вторгувати 8528 корон. Майже всю цеглу, яку ще можна було використати, купили львівські євреї. Місце, де стояв замок, назвали Центром, пізніше пл. Каструм. Тривалий час тут були тимчасові склади, відбувалися ярмарки. Територію, де стояв Низький замок, частково забудували лише в 1810-ті.

Уявний вигляд Високого та Низького замків реконструювали Я. Вітвіцький, І. Качор, І. Могигич, Д. Швець, О. Канюк, студенти архітектурного факультету Львівської Політехніки. Історію Високого замку дослідив Александер Чоловський в книжці «Високий замок» (Wysoki zamek, 1910). Історію львівських 3. досліджували І. Могитич та його син Р. Могитич.

Енциклопедія Львова, 2008 р., т. 2.