2003 р. Звід пам’яток Києва

Аделіна Гриценко

252.4. Могила Іванова А. В., 1927 (іст.).

Поряд з братською могилою учасників січневого повстання 1918.

Іванов Андрій Васильович (16.10.1888, с. Кукшево, тепер Костромська обл., Російська Федерація – 10.06.1927, Москва) – політичний, радянський державний діяч. Народився у сім’ї селянина-бідняка. З 1906 член РСДРП(б). 1916 прибув до Києва, де очолив більшовицьку групу на заводі «Арсенал». 1917 обраний членом Київського комітету РСДРП(б), голова ревкому під час жовтневих подій, у січні 1918 – один з організаторів і керівників збройного повстання проти УЦР. З грудня 1917 – член Центрального виконавчого комітету Рад України, з березня 1918 – член Президії Центрального виконавчого комітету Рад республіки, 1918–20 – народний секретар (комісар) внутрішніх справ УСРР. 1919–25 очолював Київський, Харківський, Одеський губвиконкоми, водночас член Політбюро (1921–22) і член ЦК КП(б)У (1919, 1925).

В останні роки життя жив у Москві, працював у Центрального виконавчого комітету СРСР. Помер у будинку відпочинку ВЦВК під Москвою. Ім’ям А. Іванова названо вулицю, де на перехресті з вул. Суворова 1976 встановлено пам’ятник діячеві.

1968 на могилі (1,4 × 1,9 × 0,45 м) споруджено надгробок у вигляді двох плит з чорного полірованого лабрадориту, встановлених одна на одну (арх. В. Гнєздилов). Перша плита прямокутної форми (вис. 0,2 м), друга – трапецієподібної (у головах заввишки 0,33 м, з протилежного боку – 0,26 м). На торці верхньої площини – бронзовий барельєф із зображенням пальмової гілки та гармати і напис.

Література:

Сидоренко В. П. Андрій Іванов. – К., 1957.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 621.