Семінарія

Здание семинарии (XVIII в.) находится к востоку от церкви.

Кирпичное, оштукатуренное, прямоугольное в плане, одноэтажное. Фасады расчленены лопатками. Перекрытие – плоское. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 76].

Келії 1723 р. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 18]. – чи це те саме, що семінарія ?

Семінарія (іст., архіт.) XVIII ст.

Семінарія є частиною комплексу монастиря, заснування якого відбулося не пізніше XIII ст. У першій половині XVII ст. (найімовірніше в 1608 р.) монастир перейшов у підпорядкування греко-католицької церкви, зокрема ордену василіан. Ними було побудовано архієрейський палац (Будинок митрополита), будинок семінарії, келії, господарські приміщення, два флігелі, а весь комплекс оточено високим валом. Василіани розвинули садівництво і городництво, дбали про розвиток освіти, вели хроніки.

Приміщення семінарії знаходиться на схід від церкви. Воно представляє собою цегляну, оштукатурену, прямокутну, одноповерхову споруду. Фасади розділені лопатками.

Джерела та література:

Майданець І. Жидичин. Краєзнавчий нарис. – Луцьк, 1998. – 68 с.;

Майданець І. Постаті Жидичинської архімандрії / І. Майданець, Г. Марчук. – Луцьк : Надстир’я, 2007. – 60 с.;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4 т. / Гл. редкол. Жариков Н. Л. (гл. ред.) [и др.]. Т. 2. – К. : Будівельник, 1985. – 336 с. ;

Рожко В. Печерні монастирі Волині і Полісся. – Луцьк : Волинська книга, 2008. – 253 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 229.