Церква св.Василя

Розмір зображення: 800:615 піксел

Загорб. Церква св. Василя Великого, 1885 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 115.

Загорб Великоберезнянський район

Церква св. Василя Великого. 1885. (УПЦ)

У 1751 р. згадують дерев’яну церкву св. Василя Великого з двома дзвонами, що вже руйнувалася і мала частково старі, а частково нові образи, а також усі церковні книги. Очевидно, після цього збудували ще одну дерев’яну церкву. В 1892 р. в селі Сіль розібрали поганенький будиночок півцевчителя, що був споруджений з деревини розібраної в Загорбі церкви.

Перша дерев’яна церква стояла в місцині, що дотепер зветься Стара Цирьков, друга була в урочищі Пелекійська Загорода.

Тепер у селі – типова мурована базилічна церква, яку споруджували впродовж 12 років, а село тоді налічувало, як розповідає колишній дяк Василь Іваниця, приблизно 30 хат. Камінь для будівництва брали в урочищі Скалка.

Шематизм 1915 р. вказує на 1885 p., як рік оновлення церкви. В 1922 р. сталася велика пожежа. Згоріла школа, кілька будинків, від церкви лишилися тільки стіни. Того ж року зібрали кошти для відбудови.

Серед уповноважених збирачів пожертв в Ужанському комітаті був Олекса Середник. Храм відновлювали за священика Івана Го-мічка, куратора Степана Іваниці. Після ремонту завершення вежі стало нижчим на одну главку.

У вежі розташовано три дзвони, найбільший і найменший з яких виготовила ужгородська фірма „Акорд” у 1930 р. Найдавніший дзвін має латинський напис: “1819 | FABRIKA COMPANARUM JOANNIS SARAFIN IN KALUSZ”. В церкві збереглось кілька образів з попередньої дерев’яної церкви. На образі Богородиці зберігся напис:

“Сей иконостас далъ измаловати рабъ бжи влека Беге ній за отпущение гріхов Іоан Треныцъ Иванъ Сте | фонишинъ Матій Диковецъ за отпущение гриховъ своих ABC (1806)”.

[Цифірь АВС є некоректною: А (1000) + В (2) + + С (200) = 1202. Звідки взялося 1806 – невідомо. Прим.М.Жарких]

У 1988 p. проведено ремонт і замінено багато старих речей. Нові ікони намалювали Василь Дуб та Василь Кешкентій із Жорнави. Місцевий різьбяр Василь Стружак почав робити в 1998 р. досить своєрідний іконостас.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 115 – 116.