Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Дерибан спадку Микити Кожум’яки

Дата: 17.03.2010

Наша історія про земельне рейдерство, але починається вона з казки про богатиря Микиту Кожум’яку, який запряг у плуг Змія. Там, де орала легендарна зміюка, утворилися цілком реальні оборонні насипи, що протяглися Україною аж на тисячі кілометрів – такий собі вітчизняний аналог Великої китайської стіни, названий нашими предками Змієвими Валами.

А тепер сучасне продовження цієї історії, яке нажаль зовсім не героїчне. Вона про деребан спадку Микити Кожум’яки – приватизацію фрагмента Змієвих Валів. Також наша оповідь про політиків різноманітної партійної орієнтації, з земельними махінаціями яких зіткнувся автор, коли досліджував цю тему.

Негероїчна казка про Змієві Вали

Почнемо з приватизації Змієвих Валів. Мова йде про фрагмент валів, що найкраще зберігся в Україні. Він розташований в межах адміністративного Києва між селами Круглик та Ходосівка. Вал тут не лише сягає 9 метрів висоти, він має найбільш стародавнє походження, ще скіфської доби. Колись він оточував найбільше в Україні городище, що розкинулося на двох тисячах га в період приблизно 800 років до нашої ери. Він занесений у перелік об’єктів національного значення, складеного Кабінетом Міністрів.

Цей Зміїний Вал справді справляє грандіозне враження! Туди би возити туристів і школярів, створити музей під відкритим небом. Однак нічого такого наша держава не організувала. Натомість державні органи просто віддали пам’ятник історії у приватні руки. Судячи з того, що він відданий земельним рейдерам, і скільки коштує земля в цій місцевості, Змієві Вали очевидно пішли під знищення та забудову.

І хоча власники Змієвих Валів в численних публікаціях в ЗМІ стверджують, що це нормальна практика, коли історична пам’яткою потрапляє в приватну власність, однак по сусідству в селі Хотів екскаватори переорали аналогічне скіфське городище, що опинилося в приватних руках.

А тепер все по-порядку. Згідно з документами, Змієві Вали поблизу Ходосівки площею майже 14 га стали приватною власністю СТОВ Агрокомбінат “Хотівський”. Засновнами “Хотівського” є суцільні офшори на островах, але не секрет, що агрокомбінатом володіють відомі земельні магнати – депутат Партії Регіонів Василь Хмельницький та депутат Київради Андрій Іванов.

Андрій Іванов, до речі, публічно заявляє про свою приналежність до цієї фірми, що має у власності не лише Змієві Вали, а також тисячі га земель в Києві та поблизу столиці, зокрема біля Голосіївського лісу, Феофанії, Пирогово та на Жуковому острові. Агрокомбінат “Хотівський” став власником Змієвих валів в досить сумнівний спосіб. Ця фірма отримала державний акт на право власності Зміїними Валами (цільове призначення – для захисних насаджень) в липні 2008-го року.

Підставою для отримання у власність історичної ділянки стало рішення Франківського районного суду Львова. При чому сумнівність надбання права власності навіть не в тому, що це питання вирішував суд, що знаходиться геть в іншому в регіоні, а в тому, що суд взагалі не вирішував питання власності. Насправді, львівський суд лише ухвалив рішення про стягнення агрокомбінатом “Хотівський” з громадянина Володимира Пилипенка 150 гривен боргу.

Однак начальник управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Вадим Литвин чомусь вирішив, що таке рішення суду є вагомою підставою для видачі агрокомбінату державних актів на право власності землею в Ходосівці майже на 80 га, в тому числі і на земельну ділянку, де знаходяться Змієві вали. При чому державні акти були виготовленні та підписані навіть без розроблення проекту землеустрою.

Особливо цікаво, що ця земля увійшла до сфери інтересів депутата Партії Регіонів Василя Хмельницького за часів урядування Юлії Тимошенко. Отже опоненти при владі не є перешкодою для любителів земельки, тим паче, що такі справи вирішуються на місцях. В даному випадку, сумнівні державні акти агрокомбінату підписав представник “Нашої України” близький до Петра Порошенка. Мова йде про начальника управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Вадима Литвина.

Звичайно, сільська громадськість, археологи, екологи та історики були обурені таким станом справ. Обласною прокуратурою були подані позови в суди. Один суд за іншим приймав рішення на користь повернення Змієвих валів в державну власність. Наприкінці 2008 року, здавалось би, крапку у цій справі поставив Господарський суд Київської області, що визнав державний акт на право власності Зміїними валами не дійсним. Однак наприкінці минулого року тим самим судом знову поновлене провадження по справі.

Також в 2008 році була порушена кримінальна справа проти керівника управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району, в тому числі через приватизацією Змієвих Валів. Проте вже на початку 2009 року справа зовсім заглухла. А потім терези почали хилитися на бік інтересів власників Змієвих валів.

Пояснення цим метаморфозам досить просте: на початку 2009 року в коаліцію до Тимошенко ввійшов Блок Володимира Литвина і крім всього іншого, отримав за коаліційною квотою Держкомзем. А позаяк депутат Партії Регіонів Василь Хмельницький є також основним спонсором політичної сили спікера, його земельні інтереси стали більш захищеними. Продовження цієї історії трохи згодом, а поки що про сусідів Хмельницького-Іванова, які також у сумнівний спосіб надбали земельки. На цей раз мова про представників БЮТ.

Пастор Чернечого лісу

Інтереси БЮТ автор знайшов по сусідству зі Змієвими Валами. Географічно зразу за Валом починається так званий Чернечий ліс – реліктовий лісовий масив, де ростуть червонокнижні рослини, зокрема рідкісна весняна квітка – сон-трава.

Кілька років тому, стосовно цього лісу почали реалізовуватися плани переведення його в заповідний фонд, спочатку – в заказник місцевого значення, а згодом – і в національний парк. Зокрема, в 2007 році Лісниківська сільрада прийняла рішення зарезервувати 9,8 га земель запасу села з метою подальшого її приєднання до заказника. Однак, невдовзі голова сільради гине в автокатастрофі. А після виборів нового сільського голови думка сільради стосовно лісових земель радикально змінюється.

З середини 2008 року частина Чернечого лісу, що прилягає до села, тобто майже 10 га земель запасу, незважаючи на ухвалене раніше рішення про збереження лісу, ділиться на ділянки по 25 соток і роздається невідомим особам в приватну власність. Почалася активна валка лісу.

Автору вдалося з’ясувати прізвища деяких людей, заради яких село пожертвувало заповідними деревами. Загалом, майже 10 га Чернечого лісу було відчужено двома траншами.

Перший транш у 4,8 га не такий цікавий для загалу, але додає яскраві пазли до загальної картини. Наприклад, в списку осіб, що отримали землю, є така собі пані Шклярська Т. М., яка є мамою Наталії Квас – начальника загального відділу головного управління земельних ресурсів Київської області, через яку здійснювалась реєстрація документів з землеустрою, а також Невмержинський Роман, що був особистим водієм Андрія Іванюка – колишнього начальника головного управління земельних ресурсів Київської області, ставленика Віри Ульянченко.

До речі, це той самий Іванюк, що оформив приватну власність на землі Дніпровсько-тетерівського лісо-мисливського господарства для Віктора Януковича.

Але набагато цікавішим для читачів є наступний транш. 10 жовтня 2008 року Києво-Святошинський відділ земельних ресурсів за підписом голови Вадима Литвина, видав державні акти на право власності землею у Чернечому лісі ще 16 громадянам – по 25 соток кожному, цільове призначення – під забудову. Ці 16 щасливчиків отримали землю від держави безкоштовно, хоча одна сотка в селі Лісники коштує 10 – 15 тисяч доларів.

Глобально нічого антизаконного в цьому не має. Всі громадяни України мають конституційне право отримати від держави 25 соток для ведення господарства. За законом будь-який громадян може отримати своїх 25 соток в будь якому місці України. Але це лише теоретично, практично лише обрані можуть отримати земельку в селі Лісники, де законні 25 соток коштують 250-300 тисяч доларів. Тим паче, не кожному громадянину віддадуть шматок лісу, який планувалося зробити заповідником.

Кому ж держава зробила такий подарунок в Чернечому лісі? Серед 16 щасливчиків списку в око зразу впали два прізвища – Крупко Володимир Петрович та Чеботар Оксана Сергієвна. Цікаве співпадіння, адже в уряді Юлії Тимошенко міністром кабінету міністрів весь час працював Петро Крупко, а його заступником Сергій Чеботар. Обізнані люди розповідали, що ці двоє близькі не лише за посадами, але і у сімейних стосунках.

Подальша перевірка показала, що Петро Крупко, якраз має сина Володимира, Чеботар – доню Оксану. Адреси, вказані в документах, лише підтвердили, що землю отримали діти міністра Крупка та його заступника Чеботаря. Як вдалося дізнатися автору, діти цих двох урядовців мають свій бізнес.

За сином Крупка значиться фірма, що спеціалізується на торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. До речі, за деякою інформацією, син Крупка нині працює в структурі “Нафтогазу”. Донька Чеботаря – засновниця фірми, що спеціалізується на транспортному обробленні вантажів на митному переході Краковець у Львській області.

Отже, схоже на те, що діти урядовців забезпеченні успішні бізнесмени. Разом з тим вони не стали купувати землі на вторинному ринку, а отримали “державну шару” в Чернечому лісі, схиливши сільраду на порушення попередньо прийнятого нею рішення про резервування земель під заказник.

При чому подальше розслідування засвідчило, що ці двоє отримали не 25 соток, а значно більше. Адже, коли автор почав розбирати список щасливчиків сусідів урядовців – дізнався, що основна частина – це підставні особи. До кількох людей вдалося додзвонитися, вони підтвердили, що надали свої документи на оформлення земельних актів, а згодом переписали свої ділянки за невелику платню.

А тепер про найцікавіше – коли автор працював над списком, серед численних статистів виявив одну серйозну особу на ім’я Вишневська Раїса Володимирівну. На перший погляд це прізвище ні про що не говорить. Однак таке саме ПІБ має сестра дружини керівника Крупка та Чеботаря – першого віце-прем’єра уряду Тимошенко Олександра Турчинова. Родичка Турчинова також активна бізнес-вумен. Нині вона значиться засновником фірми з дуже колоритною назвою “Вакула і ко”, що займається вирощуванням зернових культур в Брусилівському районі Житомирської області.

До речі, в свій час вона займалася одним бізнесом з двоюрідною сестричкою Тимошенко – Тетяною Шараповою. У них була дуже мила справа – виробництво художніх виробів у фірмі “Народна творчість”. Отже, нові жителі Чернечого лісу – родичі трьох урядовців – Крупка, Чеботаря та Турчинова.

До речі, коли автор виїздив на місце, то знайшов ще одне підтвердження, що левова частина списку нових поселенців Чернечого лісу лише статисти. Справа в тому, що ділянка в 4 га оточена єдиним парканом. Це свідчить, що тут будується одна команда, близькі між собою люди.

Як уряд Тимошенко фальсифікував документи

А тепер про спільне продовження двох історій – дерибану Змієвих Валів та винищення Чернечого лісу. Є такий депутат БЮТ Сергій Пашинський, у нього свої особисті рахунки з керівником Києво-Святошинського управління земельних ресурсів Вадимом Литвином.

Отож на початку лютого цього року він зібрав інформацію про незаконно видані Литвином державні акти, що стосувалися Змієвих Валів та Чернечого лісу, та направив листа прем’єр-міністру Юлії Тимошенко. Бідний Пашинський навіть не здогадувався, що зачепив інтереси колег урядовців.

Лист потрапив в службу прем’єр-міністра. Там звісно, ніхто його прискіпливо не вивчав. Отож Юлія Володимирівна видала резолюцію направити запит свого депутата Пашинського для перевірки до керівника Держкомзему Олега Кулініча, керівника ГУБОЗ Володимира Бедриківського та заступника міністра Кабінету Міністрів Сергію Чеботарю.

Так, як Чеботар найближче, йому лист потрапив першим. Він його навіть прочитав. Знайшов прізвище своєї доньки… Те, що земельні справи його родини будуть перевірятися за розпорядженням Юлії Тимошенко, Чеботарю очевидно так не сподобалося, що він вирішив сфальсифікувати документи.

Факт, що був вироблений новий пакет документів. Майже все залишилося теж саме – і резолюція Тимошенко, і запит Пашинського, тільки останній чудом скоротився на один пункт, саме той, де йшлося про виділення землі родичам урядовців. (Автор має в своєму розпорядженні копії двох пакетів документів).

Отже на перевірку був надісланий відкоригований пакет документів. Але позаяк фальсифікатори поспішали, з додатків, що прикладалися до звернення Пашинського, забули вилучити копію листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області від 03.09.09, де чітко перераховувались родичі урядовців, яких хотів приховати Чеботар. Отож на перевірку все-таки були направленні не повністю підчищені документи.

І тут відбувається найсмішніше. Сергій Чеботар не придумав нічого кращого, ніж написати голові Державного комітету України з земельних ресурсів Олегу Кулінічу офіційного листа з проханням повернути компрометуючий його документик зі звернення Пашинського. Чеботар в листі пояснив Кулінічу, що документ був надісланий “помилково”. Це просто анекдот, як недолуго ховав кінці в воду заступник головного “завгоспа” уряду Тимошенко.

Ми звернулися з проханням прокоментувати ситуацію з виділенням заповідної землі родичам держслужбовців до самого Петра Крупко. Той розповів, що двоє його дорослих синів живуть окремо: “Я не відстежую кожного з них і чим вони займаються. Вони вже одружені, у них діти. Я живу своїм життям”. Крупко стверджує, що Чеботар і його син “навіть не знайомі” і пообіцяв передати наші контакти своєму синові. При цьому він заявив, що йому “нічого не відомо про звернення Пашинського”.

* * *

Нині уряд змінився, і цілком можливо тепер за аналогічною схемою з документообігу пропадуть, і результати перевірки пункту першого запиту Пашинського, який стосується Змієвих Валів Хмельницького-Іванова, бо тепер вже Василь Хмельницький має цілу низку своїх людей в уряді.

Отже висновок: 10 га Чернечого лісу вже не врятувати – майже весь спиляли. Змієві Вали втрачені напевно, адже тандем Хмельницький-Іванов зараз сильні, як ніколи.

P. S. Казка про Микиту Кожум’яку закінчується такими словами: “Селяни орють землю навколо Змієвих валів, а самі вали не чіпають з повагою до звитяги простого кожум’яки”. Отже ця казка, тисячоліттями охороняла стародавні оборонні споруди від знищення так, що фрагменти Змієвих валів збереглися до наших днів. Нині жодні казки, статус національної пам’ятки чи заповідника не можуть врятувати пам’ятник природи чи історії, якщо там забажав побудуватися політик.

Тетяна Чорновол

Джерело: “Українська правда”