Поселення

Віктор Приймак, Євген Осадчий, Світлана Юренко

Поселення багатошарове (археол.). 3,0 км на південний схід від с. Волинцеве, в заплаві р. Сейм на піщаному дюнному підвищенні.

Виявлене Д.Березовцем, досліджувалось С.Березанською в 1953.

Розміри поселення 225 м на 110 м. Висота над заплавою 4,5 м. Під час розкопок виявлено матеріали раннього залізного віку і епохи бронзи. Матеріали розкопок зберігаються в фондах ІА НАН України.

[Березовець Д. Т. Дослідження на території Путивльського району Сумської обл. / Д. Т. Березовець // АП УРСР. – 1953. – Т. 3. – С. 242; Березанская С. С. Отчет о работе Левобережной Сейминской экспедиции / С. С. Березанская // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1953/8. – С. 34. Березанская С. С. Новые памятники эпохи бронзы и раннего железа в бассейне Сейма / С. С. Березанская // КСИИМК. – 1957. – Вип. 67. – С. 32; Ковалева Л. Г. Поселение раннего железного века возле с. Волынцево на Сейме / Л. Г. Ковалева // Древности Среднего Поднепровья – К., 1981. – С. 30 – 39.]

Поселення багатошарове (археол.). 0,3 км на схід від східної околиці села, мис першої надзаплавної тераси р. Горн. Займає дюну у заплаві правого берега р. Сейм. Висота над рівнем заплави становить 4,0 – 5,0 м.

Виявлене Д.Березовцем у 1948, досліджувалося С.Березанською у 1953.

Розміри поселення 225 х 100 м. Його площа становить близько 900 м2. Потужність культурного шару становить 0,2 – 0,25 м. На території поселення розкопано напівземлянкове житло, господарська яма та кілька вогнищ. З території поселення походять матеріали мар’янівсько-бондарихинської культури, культури багатопружкової кераміки та скіфської лісостепової культури раннього залізного віку.

[Березанская С. С. Поселение раннего железного века возле с. Волынцево на Сейме / С. С. Березанская // Древности Среднего Поднепровья. – К.: Наукова думка, 1981. – С. 30 – 37; Березовець Д. Т. Дослідження на території Путивльського р-ну Сумської обл. / Д. Т. Березовець // Археологічні пам’ятки. – К., 1952. – Т.3. – С. 242.]

Поселення, бронзовий вік (археол.). За 0,5 км на схід – південний схід від північно-східної околиці села, урочище Попова Левада, мис останця першої надзаплавної тераси правого берега р. Горн (притока р. Сейм).

Виявлене Д.Березовцем. Обстежувалось Д.Телегіним. Стаціонарно досліджувалось С.Березанською.

Висота над рівнем заплави – до 3,0 – 4,0 м. Витягнуте із заходу на схід на 250 м, з півночі на південь – на 180 м. Потужність культурного шару близько 0,5 м. У ході розкопок досліджено житло сосницької культури (сосницького варіанту східнотшинецької культури).

Матеріали з поселення представлені добою бронзи, зберігаються у фондах ІА НАН України.

[Артеменко И.И. Культуры позднего бронзового века южной полосы лесов Европейской части СССР / И.И. Артеменко // Археология СССР. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. – М.: Наука, 1987. – С. 107 – 109; Березанська С.С. Пам’ятки періоду середньої бронзи на Десні та Сеймі / С.С. Березанська // Археологія. – 1958. – Т. ХІ. – С. 88, 92; Березанская С.С. Новые памятники эпохи бронзы и раннего железа в бассейне Сейма / С.С. Березанская // КСИИМК. – 1957. – Вып. 67. – С. 28 – 5; Березанская С.С. Об одной из групп памятников средней бронзы на Украине / С.С. Березанская // СА. – 1960. – № 4. – С. 32-34. – Рис. 7; Березанская С.С. Культуры эпохи бронзы на территории Украины / С.С.Березанская, В.В. Отрощенко, Н.Н.Чередниченко, И.Н.Шарафутдинова. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 15-16, 20, 40, 155. – Рис. 4, 6-21; Березанская С.С. Средний период бронзового века на Северной Украине / С.С. Березанская. – К.: Наукова думка, 1972. – С. 88, 92; Березанская С.С. Восточнотшинецкая культура / С.С. Березанская // Археология Украинской ССР. Том первый. Первобытная археология. – К.: Наукова думка, 1985. – С.439, 444; Ковпаненко Г. Т. Поселення періоду пізньої бронзи і раннього заліза поблизу Охтирки / Г.Т.Ковпаненко // Археологія. – 1957. – Т. ХІ. – С. 97-98; Телегин Д.Я. Отчет о работе неолитического отряда Левобережно-Сеймской экспедиции 1953 г. / Д.Я. Телегин. – НА ІА НАН України. – 1953/8-а. – С. 10-11.]

Поселення і безкурганний могильник, раннє середньовіччя (археол). За 1,5 км на південний схід від села.

Займає невисокий (до 5,0 м), видовжений мис (по осі північ – південь біля 500 м, по осі схід – захід біля основи мису в його найбільшому розширенні при переході на плато – не менше 200 м). Мис глибоко заходить в заплаву р. Горн, що є притокою р. Сейм. Заплава заболочена і потрапити на поселення можливо лише з боку корінного берега. Мис поділений западиною на дві не рівні частини, на більшій з яких у 1947 Д.Березовець виявив сліди ранньослов’янського поселення. Розкопки на поселенні були започатковані в 1948 і продовжувались протягом декількох сезонів /1949, 1953, 1965 – 66 рр./, а потім були поновнені Волинцевським загоном Лівобережної слов’яно-руської експедиції ІА АН УРСР в 1980 – 82 рр.

Загальна площа розкопок становить 4800 кв. м. Усього на поселенні було досліджено 51 житло, біля 20 господарчих та виробничих споруд, а також значна кількість господарських ям. В їх заповненні та культурному шарі виявлені сільськогосподарські знаряддя праці разом з предметами озброєння і спорядження, значна кількість побутових речей, чисельні фрагменти ліпного та гончарного посуду.

Кераміка визначає культурну та хронологічну належність Волинцевського поселення, як пам’ятки ранньослов’янської культури, яка дала назву окремій археологічній культурі передроменського часу (7 – 8 ст.).

Розкопки на могильнику проводились Д.Березовцем в 1948 – 49 та 1953 рр. На площі 1200 кв. м. було розкопано 17 безкурганних урнових поховань за обрядом трупоспалення на стороні. Урни з прахом супроводжувались горщиками з ритуальною їжею; серед кальцинованих кісток і золи поховального вогнища виявлений поховальний інвентар (фрагменти одягу, озброєння і спорядження, оплавлені прикраси тощо). Деякі поховання відрізняються кількістю супроводжуючих їх стравниць, багатством поховального інвентарю, що може вказувати на майнову та соціальну диференціацію населення волинцевської культури.

З часу свого відкриття волинцевські пам’ятки викликали дискусію між Д.Березовцем та І.Ляпушкіним, яка час від часу пожвавлювалась в науковій літературі. Дослідження 1980 – 81 рр. схилили дослідників прийняти точку зору Д.Березовця на волинцевські пам’ятки як культуру автохтонного населення Дніпровського Лівобережжя.

Матеріали розкопок зберігаються в Путивльському і Сумському музеях, фондах Інституту археології та Археологічному музеї НАН України.

[Березовець Д. Т. Дослідження слов’янських пам’яток на Сеймі в 1949 – 1950 рр. / Д. Т. Березовець // АП-1955. – Т. V. – С. 49 – 54; Березовец Д. Т. Новые раскопки в Волынцево / Д. Т. Березовець // АИУ, в. I. – К., 1967. – С. 166 – 168; Ляпушкин И. И. К вопросу о памятниках волынцевского типа / И. И. Ляпушкин // СА. – Т. XXIX – XXX. – М. – Л., 1959. – С. 58 – 83; Юренко С. П. Исследования раннеславянского поселения в с. Волынцево / С. П. Юренко // АО – 1980. – М., 1981. – С. 327 – 328; Юренко С. П. Работы Волынцевского отряда // С. П. Юренко // АО. – 1981. – М., 1982. – С. 337.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 934 – 935.