Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква Вознесіння господнього

Церква стоїть скраю села в його південно-західній частині на пагорбі правого берега р.Буг в оточенні ясенів. З 1662 до 1788 р. була монастирською. Точна дата будівництва невідома. Згідно з написом на надпоріжнику західних дверей, пам’ятку слід датувати між 1651- 1667 рр., тобто часом гетьманування Станіслава Потоцького, воєводи краківського. Після закриття монастиря використовувалась місцевим дідичем як склад господарського знаряддя. На початку XX ст. перебудовано верх. Відремонтована в 1991 р.

Церква – дерев’яна, тризрубна, одноверха, збудована з соснових брусів на дубових підвалинах. Підвалини покладені на кам’яну основу, вінці з’єднуються замками з двобічним вирізом з залишком. У плані складається з квадратної нави, менших за розміром прямокутного бабинця та п’ятистінного вівтаря. Центральний зруб накритий шоломоподібною банею на восьмерику, яку увінчує маківка з глухим ліхтарем. Бічні зруби накриті трисхилим (бабинець) і п’яти-схилим (вівтар) дахами. Четверик центрального зрубу від підвалин до восьмерика скріплений “лисицями”. Церкву по периметру оперезує піддашшя на масивних випусках вінців і на стовпцях, а при східній грані вівтаря – на приставних кронштейнах. Прибудована до південної стіни вівтаря закристія накрита спільним з піддашшям дахом. Дверей до церкви двоє з заходу і з півдня (до нави). Зруби до піддашшя пошальовані вертикально дошками разом з випусками вінців, а вище -до самої маківки – обшиті бляхою.

В інтер’єрі висотний простір нави розкритий до основи ліхтаря. Біля східної стіни бабинця влаштовано хори з двоярусним вирізом у наву. Стіни всіх трьох частин чисті, без поліхромії. На північній стіні нави висить табличка з написом “1330, 1670, 1672”, що, очевидно, вказує на певні історичні події. Цінною пам’яткою є п’ятиярусний різьблений і позолочений іконостас, виконаний Іваном Рутковичем у 1680-1682 рр.

В.С.Вуйцик

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 162.