1966 р. Історія українського мистецтва
Особливого значення набуває волинська архітектура в другій половині XIII століття. В ці тяжкі часи після монголо-татарської навали волинським князям удається зберегти свою політичну незалежність. За часів князювання Володимира Васильковича на Волині широко розгортається будівництво – споруджуються нові міста, замки, оборонні вежі, церкви. Літопис докладно розповідає про архітектурну та будівничу діяльність Володимира Васильковича, що припадає на 70 – 80-і роки XIII століття [Полное собрание русских летописей, т. II, Ипатьевская летопись. СПб., 1843, стор. 222]. Він збудував міста Берестя (Брест), Кам’янець та ряд інших, а в них церкви: Петра – в Бересті, Благовіщення – в Кам’янці, Георгія – в Любомлі. Під час розкопок у Володимирі-Волинському було виявлено рештки Михайлівської ротонди, будівництво якої можна віднести до другої половини XIII століття (іл. 170) [дослідження М. К. Каргера].
За своїм планом це кругла споруда з двома кільцями фундаментів. Зовнішні стіни ротонди утворювали коло з трьома півкруглими апсидними нішами в товщі стін і двома пілястрами на східному боці. Внутрішнє коло складалося з восьмигранних та круглих у плані стовпів, на які, очевидно, спиралися арки, що підтримували баню та барабан.
Привертає увагу техніка будівництва споруди. Ротонду викладено з товстої цегли, схожої на брускову цеглу так званого литовського типу. В ці часи брускова цегла вже витісняє давньоруську плінфу.
Незвичайний тип храму пояснюється тим, що ротонда, мабуть, була якимось меморіальним пам’ятником (можливо, надгробним). Будівлі типу ротонд зустрічаються на Русі дуже рідко й переважно на західних землях у XIII – XIV століттях (Галич, Володимир-Волинський, Гродно). У другій половині XII століття ротондональна споруда відома і в Смоленську. Будівлі такого типу за середньовіччя були досить поширені в романській архітектурі Заходу (Польща, Чехія, При дунайські країни), а також Кавказу, Причорномор’я тощо. Цікавою аналогією до плану Михайлівської ротонди є Золота церква у Преславі, в Болгарії. У більшості випадків ротондональні споруди мали спеціальне призначення (мавзолеї, капели). На Русі такі будівлі використовували, мабуть, з такою самою метою.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 220 – 221.