1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України
Народна монументальна архітектура, її художній образ в другій половині XVI-XVII ст. наповнюються новим змістом. Принципи побудови архітектурно-художнього образу монументальних пам’яток цієї доби наближаються до принципів побудови художнього образу в італійському мистецтві доби Ренесансу, з його культом симетрії і гармонії. Найвищого розквіту ця течія досягла в таких пам’ятках, як церква Юрія в Старих Хуторах. Основна прикмета, що характеризує архітектурно-художній образ церкви Юрія в Старих Хуторах, – гранична простота і разом з тим стримана величність (незважаючи на те, що за розмірами церква невелика). Всі архітектурні форми її приведені до повної між собою злагодженості і сприймаються як музичний акорд: жодна деталь, жоден елемент не порушують гармонійної, органічної суцільності будови.
Ціла композиція будови сприймається зразу, її форми легко охоплює око. В контурі виразного силуету виявляється прозора ясність членування урівноважених просторових компонентів. Членування будови сприймається подібно до виявлення структури органів живого організму. Глибока реалістичність будови полягає в повному погодженні її розмірів з людиною. Кришталева ясність, мудра простота архітектурного образу пам’ятки свідчать про високий художній інтелект її автора. Зазначені вище прикмети характерні для західноєвропейських пам’яток доби Ренесансу. Властиві вони і нашій пам’ятці.
В створенні художньо-архітектурного образу цієї пам’ятки пропорції, як і в архітектурних пам’ятках західної Європи, мають першорядне, вирішальне значення, лежать в основі архітектурної композиції, що стверджує аналіз обмірних креслеників [Павлуцкий. Древности Украины. Киев, 1905, стр. 80-81, рис. 52-53].
План будови в Старих Хуторах остільки ж простий, оскільки і гармонійний. Центральна дільниця в плані – квадрат. Сторона цього квадрата і є вихідним розміром для побудови плану усієї будови. Дві менші дільниці – західна і східна – в плані теж квадрати з стороною, яка дорівнює половині [10]діагоналі плану центральної дільниці. Отже, в церкві в Старих Хуторах план побудовано симетрично, складається він з трьох квадратів. Теоретик архітектури доби Відродження Палладіо з семи пропорційно найкращих планів квадратний ставив на перше місце.
Чітка регламентація відбилася не лише в накресленні плану церкви в Старих Хуторах, але і в побудові об’ємів пам’ятки, виявленій в обмірному розрізі. Висота зрубу стін центральної дільниці і обох менших, згідно з приписом Палладіо, дорівнює стороні квадрата їх плану. Отже, кожна дільниця в стінах має форму куба. Пропорційно до плану в церкві побудовано не лише об’єми зрубів стін, але й об’єми верхів церкви.
Залом центральної дільниці – нижня частина зрізаної восьмигранної піраміди. В розрізі ця піраміда дає рівносторонній трикутник, сторони якого дорівнюють півсумі довжини плану центра і бабинця, а довжина схилу граней залому центральної дільниці (від верхнього вінця зрубу стін до нижнього вінця ліхтаря) дорівнює довжині плану бабинця. Основа кожної грані залому центрального верху дорівнює половині довжини плану центрального квадрата. Над заломом підноситься восьмигранна призма ліхтаря; в розрізі він має форму квадрата. Загальна внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі довжини плану центра і бабинця. Перехід квадратного зрубу стін у восьмигранник починається на висоті, яка дорівнює висоті зрубів стін вівтаря (або бабинця), а висота просвіту з бабинця до центра в східній стіні бабинця дорівнює половині діагоналі плану центральної дільниці [Звертає на себе увагу те, що стіни цієї будови не мають нахилу всередину, як в деяких пам’ятках XVII і в дуже багатьох XVIII ст., що відбиває уже більш пізній, відмінний стиль чи фазу в розвитку народного дерев’яного монументального будівництва на Україні, коли панівне положення посіли проблеми ілюзорності].
Залом бабинця – частина чотиригранної піраміди; в розрізі вона дає рівносторонній трикутник, сторони якого дорівнюють 1/4 довжини плану будови. Довжина грані залому бабинця (від верхнього вінця зрубу стін до верхнього вінця залому бабинця) дорівнює половині діагоналі квадрата плану бабинця. Загальна внутрішня висота бабинця дорівнює половині довжини плану цілої будови.
Вівтар – повторення бабинця. Довжина опасання в плані разом з довжиною вівтаря дорівнює довжині плану центральної дільниці. Висота опасання від землі до початку даху дорівнює висоті дверей, а верх опасання лежить на половині висоти зрубу стін вівтаря. Просвіт вхідних дверей – прямокутний (а не шестикутний, як у багатьох пам’яток XVIII ст.) і має висоту, рівну діагоналі квадрата з стороною, яка дорівнює ширині просвіту тих самих дверей.
Таким чином, розміри зрубів стін і верхів залежать від розмірів плану будови. Вся будова і її компоненти витримані в простих пропорціях. В будові відсутні невиправдані за конструктивними вимогами деталі і декоративні елементи. Архітектурні форми, їх компонування правдиво і повною мірою розкривають конструкцію будови. Компоненти будови, їх форми поєднані конструктивно і композиційне в неподільну і гармонійну цілість. В основу композиції покладена струнка система пропорцій.
Пам’ятка вражає завершеністю архітектурної композиції, чіткістю ритму, ясністю архітектурної думки. В ній немає ні античних, ні італійських ренесансових ремінісценцій; в той же час вся вона пронизана духом, просякнута світоглядом, філософією, естетикою доби Ренесансу. Зросла ця архітектура на рідному грунті, виконана в місцевому, освяченому традицією віків матеріалі (дерево) в національних народних формах.
Церква Юрія в Старих Хуторах цілком відповідає вимогам, які найбільш цінували в архітектурі теоретики естетики доби Ренесансу; вона проста і велична, що найвище за все ставив італійський теоретик архітектури XVI ст. Андреа Палладіо. Краса церкви в погодженості і співзвучності та співрозмірності окремих частин будови. Розміри компонентів пам’ятки підлягали обмеженню і такому розкладу частин, якого вимагає гармонія. А в гармонії другий визначний теоретик мистецтва Ренесансу – Леон Батиста Альберті – вбачав «первинну основу природи».
Все це, на думку автора, дає підставу розглядати церкву Юрія в Старих Хуторах, як яскраву пам’ятку тієї стадії в розвитку української монументальної дерев’яної архітектури, в якій виразно відбилися філософія, естетика доби європейського (італійського) Ренесансу [Тому ніяк не можна погодитися з твердженням М. Драгана, ніби «Ренесанс не відіграв більшої ролі в українському дерев’яному будівництві». (Див. М. Драган. Українські дерев’яні церкви. Львів, 1937, стор. 111)].
[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 9 – 10]