Церква св. Петра і Павла

Розмір зображення: 800:564 піксел

Верховина-Бистра. Церква св. Петра і Павла, 1931 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 110.

Верховина-Бистра Великоберезнянський район

Церква св. Петра і Павла. 1931. (УГКЦ)

Перша церква стояла в урочищі Мошків Потік і служила також жителям Лубні. У 1751 р. за пароха Івана Іванковича згадують дерев’яну церкву Св. Духа, освячену єпископом Годермарським (тобто на початку XVIII ст.), що мала три дзвони та всі образи і була в поганому стані. Ця церква згоріла, але колишнє місце церкви і села видно дотепер. На місце, де стояла церква, вказують і надгробні знаки 1794 р. У шематизмі 1915 р. та путівнику 1923 р. пишуть про дерев’яну церкву, збудовану в 1773 р. (в інших джерелах зазначено 1792 p.), яка на мапі В. Сочинського позначена як триверха, бойківського стилю. За іншою версією, друга церква згоріла в середині XIX ст. і після цього збудували третю. У всякому разі остання дерев’яна церква була бойківською і згоріла 19 грудня 1917 р.

У 1919 р. в село прийшов священик о. Павло Манайло, який разом з учителем М. Грабарем тимчасово переобладнав для богослужінь верхню школу, а дзвіниця з дзвоном залишилася в дворі церкви, що згоріла. У 1923 р. сільський майстер Юрій Кофель збудував нову фару, але через конфлікт з громадою о. П. Манайло був переведений до Новоселиці, а Бистрий обслуговували священики Ужка та Волосянки. У 1927 р. парохом став Адальберт Грабар. Він відразу закликав громаду до спорудження нової церкви, і в травні 1929 р. збори громади підтримали його. Велику роль у будівництві відіграв куратор М. Худа. Найактивнішу участь узяли всі 900 вірників села. Гроші надходили також від земляків з Америки, Канади, Австралії та інших країн. Своїм оригінальним стилем та художніми особливостями храм завдячує інженерові Емиліяну Еґрешію, який також склав кошторис на 106 тисяч чехословацьких корон, а керував роботою будівельник з Перечина італієць Енріко Комінотто. Будівництво розпочалося наприкінці липня 1929 р. і закінчилося навесні 1931. Готовий мурований храм освятили заступник єпископа Олександр Стойка та вікарій Олександр Ільницький 2 липня 1931 р. Цю дату, а також ініціали майстрів – “Н М” та “К Е” – написано над входом до церкви. Дзвін відлив Ф. Еґрі в 1924 р. Іконостас та ікони встановили напівпідпільно вже в радянський період.

Наприкінці 1940-х років місцевий парох Михайло Левкулич був репресований за приналежність до греко-католицької церкви. Постраждав і церківник Микола Нинчак.

Громада села однією з перших на Закарпатті повернулася до греко-католицької віри. 7 квітня 1990 р. о. Юрій Федака та о. Стефан Федор відправили першу службу божу та обряд примирення.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 110 – 111.