Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Верхній Студений Міжгірський район

Церква св. Миколи Чудотворця. 1804. (УПЦ)

Церква 1999. (УГКЦ)

Ця церква – єдина класична бойківська церква, збережена на закарпатській Бойківщині (Воловецький та більша частина Міжгірського району). Датують її за написом на зрубі. До переробок церква була невимовно гарна і мала стародавню чистоту бойківського стилю. Всі смерекові зруби – прямокутні, пірамідальні верхи з заломами – також прямокутні в плані, а не восьмигранні, як у пізніших церквах галицької Бойківщини, верхи над бабинцем і навою мають по п’ять членувань, над вівтарем – чотири.

До архаїчних елементів належить і ґанок на стовпчиках, що обходить бабинець з трьох сторін (тепер, на жаль, засклений), і здвоєні вікна, і шатрові закінчення верхів (тільки центральний верх завершується главкою).

На жаль, церкву ще на початку 1920-х років було оббито бляхою (організував це Василь Фурдяник, який привіз з Америки гроші і привів бляхарів з Мукачева), а недавно до вівтаря прибудовано бічне приміщення. Дерев’яну дзвіницю, що стоїть коло церкви, також вкрито бляхою.

У 1751 p. у Верхньому, Середньому та Нижньому Студеному було по дерев’яній церкві і всі, згідно з описами, були бойківського стилю: “Нижня найновіше поставлена, дерев’яна, велика, з трьома малими вежами…”

У 1801 р. також згадують три дерев’яні церкви: “середня заперта, дві другі старі розпадуючі…” Тоді ж за допомогою релігійного фонду розпочато будівництво теперішньої дерев’яної церкви на 300 вірників.

На рамі ікони Спасителя є напис: “Сию роботу исправивъ маларскую усю | рабъ божй Федіръ Мигалівъ со женою своею | за свое отпущенїе гріховъ” (не виключено, що йдеться про весь іконостас). Очевидно, той самий Федір Мигалів купив 3 березня 1731 р. Євангеліє. Отже, приблизно тоді мальовано іконостас. На олов’яному дискосі в 1932 р. зафіксовано такий напис:

“Рабъ: божїи: Лазіръ Пупаничъ и рабъ бжїй Дмитръ Рошковичъ купили сосуди и дали за не золотихъ S (6) и чеховъ ВІ (12) | за свое отпущенїе гріховъ и за родичовъ своихъ и придали до храму стого Николая за отца Андрея | Блоскановича року бжого АХЧГ (1693)”.

Того ж року Дмитро Рошкович купив Служебник.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 428 – 430.