Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Костел Успiння Пресвятої Богородиці

Дата: 09.04.2011

Угнів сьогодні є найменшим містом в Україні, яке розташовується в Сокальському районі Львівщини практично на самому кордоні з Польщею, а населення містечка не сягає навіть тисячі осіб. В принципі і по враженнях населений пункт більше нагадує селище, і лише деякі елементи свідчать, що Угнів є ще містом з давньою історією. Одним з таких елементів є величний бароковий Успенський костел.

Перша письмова згадка про Угнів датується 1360 роком, а через століття у 1462 році поселення отримує магдебурзьке право.

Були в міста важкі часи і раніше. Ось перелік частини з них: у 1621 році Угнів зазнав нападу татар, у 1624 році містом прокотився мор, в 1634 році місто сильно понищила пожежа, а в 1648 році війська Хмельницького.

Проте були тут і більш благодатні часи, саме тоді тут добре розвивались ремесла, зокрема ткацтво, шевство, ковальство, гончарство і кушнірство. Також місто було відоме як один з найбільших осередків видавничої справи.

Перший костел був побудований воєводою Зігмундом з Радзанова. Будівля була дерев”яною і згодом згоріла.

На місці дерев”яного попередника у 1642 році почалось будівництво мурованого храму, а у 1695 році костел було освячено.

Під час Першої світової війни під час артилерійського обстрілу було збито одну з веж храму.

В міжвоєнний період костел відновили, а вежам надали нових форм.

У 1951 році Угнів переходить від Польщі до території УРСР. В тому ж році поляки покинули місто, прихопивши з собою усе храмове майно.

В радянський час тут був склад, а зараз костел належить до Державного історико-культурного заповідника в Белзі.

У 2006 році було розроблено проект реставрації храму, а в 2007 році розпочались відновлювальні роботи, проте відбуваються вони, на жаль, надто повільно.

Вже зараз на даху знову видно дірки. Не знаю причини їх появи, але буде шкода, якщо проведені роботи будуть марними.

Роман Бречко