Дзвіниця

Алла Кургаєва

Дзвіниця, сер. 18 ст. (архіт.). Міститься в мальовничій долині, на відкритому пагорбі над ставком. Належить до втраченого комплексу Успенського монастиря, будівництво якого було завершено у 1760. Архітектор – Яків Шубський.

Храми Богословський (1735), Миколаївський (1746), Троїцький були розібрані за часів правління Катерини ІІ. Розташований на південний схід від дзвіниці кам’яний Всіхсвятський храм був зруйнований у 1934.

Дзвіниця цегляна, в архітектурних формах бароко, збереглась на висоту 4-х ярусів. По зовнішньому контуру плану вона восьмигранна, по внутрішньому – кругла (в першому і другому ярусах) і восьмигранна. Вхід розміщено у першому ярусі з півдня. Дзвіниця пристосована до оборони: у стінах нижніх ярусів влаштовані бійниці, у третьому ярусі – невеликі віконця по типу бійниць, звернені на північний схід і південний захід.

Особливістю архітектури споруди є яскраво виражений вертикалізм і соковита пластика декору. Грані дзвіниці виявлені рустованими пілястрами – у двох нижніх ярусах спареними по суміжних гранях, у верхніх ярусах – ламаними в плані на ребрах. На пілястрах кріпуютьсяміжярусні карнизи, що проходять вище другого і третього ярусів.

Головним декоративним мотивом фасадів в двох нижніх ярусах є аркові та вухаті лутки прорізів і ніш з замковими каменями. Вухаті лутки мають гарний малюнок і прикрашені звисаючими по кутам китицями. Між нішами 1-го і 2-го ярусів – фігурні фільонки. Декор 3-го і 4-го ярусів менш насичений. Це ніби полегшує споруду до верху. Площини граней 3-го ярусу оформлені у вигляді широких і високих аркових ніш, обрамлених тонкими гранованими півколонками і такого ж профілю архівольтами. Повторюючи півциркульну форму архівольтів, вигинається на другій грані міжярусний карниз. У двох гранях, звернених у бік храму, замість ніш влаштовані великі аркові прорізи. У гранях, звернених у зовнішній бік – два маленьких віконця по типу бійниць, що виходять у ніші. Четвертий ярус дзвіниці має чотири аркових прорізи, що чергуються з фільончастими нішами. Завершення дзвіниці не збереглось.

Внутрішня структура споруди підкреслює її оборонний характер. У 1-му ярусі, розділеному по осі захід – схід поперечною стіною, влаштоване півкругле в плані, перекрите конхою приміщення з двома бійницями і внутрішньостінні сходи, в коридор яких також виходили дві бійниці. Планування і перекриття другого ярусу ідентичні.

Верхні яруси повторюють у плані форму восьмигранника з шириною 6,26 – 6,4 м. Вони мали пласкі перекриття (у стінах збереглися гнізда від балок). Товщина стін нижнього ярусу більше 1,5 м, третього ярусу – 1,4 м. Бійниці першого ярусу – вузькі, з трикутними пермичкрми, другого ярусу – аркові; їх камери мають ширину 0,54 – 0,55 м.

Цікаве об’ємно-просторове і декоративне рішення споруди – свідчить про високу майстерність архітектора і фортифікатора.

[Літератури не виявлено.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1204.