Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1970 р. Дерев’яна архітектура України

Розмір зображення: 599:800 піксел

Інтер’єр церкви у с. Синява Київської обл., 1730 р.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. – К.: 1970 р., с. 123.

Використання восьмикутних зрубів у церковному будівництві XVIII ст. можна простежити на пам’ятках дерев’яного будівництва Київщини. Маються на увазі п’ятизрубні церкви в Синяві (1730 р.) та Старому Дашеві (1764 р.), тризрубні в Конелі (1740 р.), Вінниці (1746 р.), Таращі (1753 р.), Дибинцях і Привітові (1760 р.) і двозрубна церква в Гнильці.

Найцікавішою є Миколаївська церква в Синяві, де бічні зруби поставлено навколо центрального так, що між ними утворюються глибокі западини, внаслідок чого чіткими світлотіньовими контрастами виділяється кожний зруб зокрема. Завдяки навісові над підвалинами оригінальне здійснено плавний перехід від землі до стін, які мають помітний нахил до центра. Церква стоїть на грубих дубових підвалинах з великими залишками, що виступають за площини стін. Підвалини захищені від дощу невеликим дашком, схожим на низеньке опасання. В інтер’єрі церкви звертає на себе увагу надзвичайна пластичність стін, наметів та надбанників. Вони не мають геометричне чітких окреслень, бо кожний вінець зроблено по-своєму, з різним нахилом. Багатство пластики посилюється кількома різьбленими скобами, які виступають з площини стіни, та клинцями, що закріплюють верхні зрубини бічних прибудов з центральним зрубом.

В архітектурі церкви найяскравіше виявлено риси, що відрізняють дерев’яні церкви Придніпров’я від церков Галичини. В дерев’яних будовах Галичини одна чи три бані виростають з єдиної основи трьох, переважно прямокутних зрубів, об’єднаних опасанням на кронштейнах або стовпах. У Миколаївській церкві гранчасті масиви всіх п’ятьох зрубів, що виростають прямо з землі, відокремлені один від одного глибокими западинами. Вони як окремі об’єми композиційне групуються навколо центрального об’єму, створюючи виразну пірамідальну композицію. В цьому полягає одна з найістотніших рис дерев’яної архітектури Придніпров’я, яка червоною ниткою проходить через усе будівництво XVIII ст. Такі ж особливості були властиві п’ятибанній церкві в Старому Дашеві, до того як в XIX ст. були зроблені низенькі прибудови в западинах між виступами бічних зрубів.

Відокремленість об’ємів Миколаївської церкви в Синяві вплинула і на форми її інтер’єра, який складався з окремих високих восьмериків, що приєднувалися до центрального високими отворами. Церкви такого типу, крім Київщини, зустрічалися дуже рідко. Гадають, що ці будови з витворами народних майстрів однієї школи, що сформувалися на стародавніх будівельних традиціях Києва та його околиць.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. – К.: 1970 р., с. 119 – 122.