Олександрівська гімназія (№ 3 – 5)

Юлія Нестеровська, Тетяна Скибицька

Олександрівська чоловіча гімназія, кін. 19 ст. (іст., архіт). Вул. Троїцька, 3, 5.

До комплексу споруд належать: гімназія, пансіон гімназії та флігель. Розташовані з відступом від червоної лінії забудови, за сквером, що раніше мав огорожу. Гімназія та пансіон об’єднані у 60-ті 20 ст. переходом на другому поверсі. Гімназію та флігель на даний час займає Класична гімназія, пансіон – загальноосвітня школа № 8.

Олександрівська чоловіча гімназія, 1873. (Буд № 5). Звернена до вулиці масивна, двоповерхова, з підвалом споруда виконана з лицьової червоної цегли з рустуванням центрального ризаліту (на даний час тинькована цегляним розчином, що значно нівелювало пластику фасаду). Симетрія об’ємно-просторової структури споруди має в основі коридорне двобічне розпланування з центральним вузлом сходів і двосвітним актовим залом на другому поверсі. Форми фасаду лаконічні, декор зведено до акцентування головного ризаліту лопатками, аттиковою стінкою з фронтоном і трикутним сандриком із датою будівництва над вікнами першого світла (мали заповнення у вигляді розеток).

Збереглися різьблені дерев’яні двері головного входу, в інтер’єрі – дерев’яні сходи вхідного тамбуру та металеві парадні сходи на колонках з вишуканим візерунком на другому поверсі.

Засновник гімназії – Сумське повітове земство.

У серпні 1869 земська управа придбала у купця Гонтарєва за 2 тис. крб. садибу «Карповську» для спорудження тут будинку прогімназії. Заняття в прогімназії розпочалися 1870. У вересні 1871 прогімназія одержала назву Олександрівської на честь наступника імператорського престолу. Того ж 1871 земські збори вирішили клопотатися про реорганізацію прогімназії на гімназію. 27 березня 1873 Державна Рада прийняла рішення про перетворення з 1 липня 1873 Сумської Олександрівської прогімназії на гімназію. Основною метою гімназії було дати учням загальну освіту та підготувати до вступу до університетів. Гімназичний атестат зрілості відкривав доступ також до всіх вищих навчальних закладів країни і давав право вступу на державну службу з наданням першого класного чину після відпрацювання певного терміну.

Першим почесним куратором гімназії був один з ініціаторів створення цього навчального закладу, маршалок дворянства Сумського повіту, щедрий меценат М.Кондратьєв.

Останнім почесним куратором гімназії був широко відомий своєю благодійною і меценатською діяльністю цукрозаводчик і підприємець П.Харитоненко. Першим директором гімназії був М.Сибільов, якому 8 липня 1899 з нагоди 25-річчя діяльності на цій посаді було присвоєно звання почесного громадянина Сум, а останнім – заслужений викладач стародавніх мов педагог – М.Лащенков.

У гімназії навчалися такі відомі особистості:

В. Переверзєв (6(18). 10.1882 – 5.05.1968) – літературознавець і критик, активний учасник революційного руху в Харкові, Сумах у 1902 – 05, в подальшому репресований (з 1938 по 1956 перебував у таборах).

М. Грунський (10(22).10.1872 – 13.08.1951) – видатний мовознавець-славіст, палеограф, професор (1910), доктор філологічних наук (1940), заслужений діяч науки УРСР (1941), автор близько 200 наукових праць з славістики, історії вітчизняного мовознавства, російської та української мов, літературознавства і педагогіки, уродженець міста Суми.

І. Дроздов – учений-артилерист.

Д. Бурлюк (9(21).06.1882 – 15.01.1967) – поет-футурист, художник. У 2007 на будинку встановлено меморіальну дошку до 125-річчя з дня його народження.

М. Ситенко (30.10(11.11) 1885 – 13.01.1940) – член-кореспондент АН УРСР (1934), талановитий хірург, ортопед і травматолог, директор Українського науково-дослідного інституту ортопедії і травматології, що носить тепер його ім’я, доктор медичних наук (1924), професор (1930), заслужений діяч науки УРСР (1936).

І. Коробчанський (16.01.1895 – 1.04.1956) – вчений в галузі термічної переробки палива, доктор технічних наук (1941), професор (1946), член-кореспондент АН УРСР (1951).

О. Симонов (1875 – 12.07.1957) – український художник, професор, один із засновників Харківської картинної галереї, творець багатьох монументальних полотен.

О. Дояренко (1874 – 1958) – вчений із світовим ім’ям, перший російський агрофізик, один з плеяди вчених, що закладали основи сільськогосподарської науки і працювали разом з М.Вавіловим, О.Чаяновим.

П. Зайцев (23.09.1886 – 2.09.1956) – відомий літературознавець, дослідник життя і творчості Т.Шевченка, уродженець Сум, який будучи в еміграції, здійснив у 1934 – 39 повне видання творів Кобзаря.

Нині у будинку гімназії міститься Сумська класична гімназія, що з 2007 знову носить ім’я Олександрівської.

Пансіон, кін. 19 ст. (Буд № 3). Динамічна всефасадна об’ємно-просторова композиція вільно розташованого на ділянці пансіону розрахована на круговий огляд.

Двоповерховий, на півпідвалі компактний об’єм виконано з лицьової червоної цегли з побіленими деталями; цоколь тинькований цементним розчином. Конфігурація плану складна, з чітко вираженою віссю симетрії, з боків якої – рамена та наріжні напівкруглі вежки-ризаліти. Цокольний поверх первісно містив кухню, пральню, склад та інші служби; дортуари, їдальня, рекреації – у залах першого та другого поверхів.

Неоготичні форми споруди, де стилізується силует середньовічного замку, відрізняється близьким до модерну романтичним трактуванням. Домінуючий у композиції фасад звернено до гімназії. Його формують напівкруглі бічні ризаліти з конусоподібними вінцями веж і плоский центральний ризаліт із гострим трикутним щипцем. Загальну вертикаль архітектурних форм підсилено високими напівциркульними вікнами зі стрілчастим обрамленням верхівки, а також декоративними контрфорсами, лопатками, гостроверхими вежками, зубцями тощо. Головний вхід на гвинтоподібні сходи у ризаліті оформлено стрілчастим порталом із двома безордерними напівколонками на п’єдесталах. Кахельні печі в інтер’єрах не збереглися.

За пансіоном, на подвір’ї, розташовано одноповерховий службовий корпус, зведений одночасно з головним корпусом пансіону.

На момент обстеження в будівлях містяться корпуси Сумської класичної гімназії.

Флігель, кін. 19 ст. Одноповерхова з лицьової цегли забудова головним фасадом звернена до гімназійного скверу. Як і пансіон, виконана у неоготичних формах.

Усі згадані споруди Олександрівської чоловічої гімназії складають цілісний комплекс, єдиний за функцією, часом зведення, композицією, стильовими рисами. Разом із чотирьохкласним міським училищем (вул. Троїцька, 1) і другою жіночою гімназією (вул. Троїцька, 7) складають єдиний ряд навчальних закладів, що визначають особливості архітектурного середовища вул. Троїцької.

На момент обстеження приміщення флігеля частково належать Олександрівській гімназії, частково – школі № 8.

[Державний архів Сумської обл.. ф. 2, оп. 1, спр. 23, арк. 16; спр. 2, арк. 387; Ф. 4, оп. 1, спр. 444, арк. 39; Систематический сборник постановлений Сумського уездного собрания с 1865 по 1895 / Сост. М. А. Городенский. – Сумы, 1895. – С. 531; Харьковский календар на 1914 год. – Х., 1914. – С. 117; Краткая литературная энциклопедия. – М., 1968. – Т. 5. – С. 654 – 655; Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины : путеводитель / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 74; Власенко В. Про заснування Сумської Олександрівської гімназії / В. Власенко // Сумська старовина. Збірник наукових праць. – Суми, 1996. – С. 39; Сапухіна Л. Навчальні заклади дореволюційних Сум / Л. Сапухіна. – Суми, 2000. – С. 6 – 9.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 185 – 186.