2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Приймак

Городище пізньосередньовічне, залишки Сумської фортеці, 1655 – 58 (археол.). Знаходиться у центрі м. Суми. Займає мис, утворений долинами річок Псла, Сумки та Стрілки.

Фортеця заснована Герасимом Кондратьєвим та козаками-переселенцями зі Ставищ, що на Київщині. Городище розташоване в центрі м. Суми, на території вулиць Соборна, Воскресенська, провулків 9 Травня та Терезова, в урочищі Козацький Вал. Займає довгий мис, утворений долинами річок Псел, Сумка, Стрілка. Мис довжиною понад 300 м має витягнуту підтрапецієподібну форму, поверхня рівна, стрілка мису із значним ухилом в бік р. Сумка. Висота над заплавою становить 10,0 м.

Історія вивчення Сумської фортеці налічує вже близько 100 років. Уперше городище у фаховій археологічній літературі згадується у кін. 19 ст. В.Ляскоронський згадує про залишки укріплень в урочищі «Козацький Вал». Як потужна фортеця, Суми згадуються у працях видатних істориків поч. 20 ст., коли досліджувалась, передусім, історія міста, вивчались документи, пов’язані з його заснуванням. Також було зроблено спробу на основі описів відтворити вигляд Сумської фортеці.

На даний час відомі кілька описів міста та два плани 1768 та 1786, що зафіксували динаміку його розвитку. З 15 по сер. 17 ст., можливо, поблизу Липенського городища (давньоруське городище в м. Суми, район Тополі) існувала переправа або сторожа путивльських стрільців. У 1999 та 2002 – 03 відбувалася реконструкція вулиць Соборна та Воскресенська. Під час робіт проводилися спостереження, у яких брали участь автори статті. Крім того, в останні роки в центрі Сум велось будівництво на окремих ділянках, де також проводились спостереження.

В основі реконструкції першої фортеці, що побудував Герасим Кондратьєв, лежить вивчення сучасного рельєфу, виявлення знівельованих ділянок і відтворення палеорельєфу на цій основі. У ході будівельних робіт по вулиці Воскресенській було прокладено траншею через усю територію городища. У районі перехрестя вулиці Воскресенської та провулку Терезова виявлені залишки рову, що поступово переходив у яр. Рів, у перетині коритоподібний, простежувався в материку шириною 20 м та глибиною 2,0 м. Майже навпроти, на східній частині мису, простежений ще один яр. Поверхня мису до заснування міста була слабо горбистою, мала незначне пониження до країв. Підвищення зафіксоване у північній частині. Слід зазначити, що стрілка мису відділена від плато значним перепадом висоти (до 4,0 м). Залишки неглибокого яру виявлені в місці, де у 17 ст. р. Псел зливалась з р. Сумкою.

Описів першої Сумської фортеці не збереглося, тому реконструкція проводилась на основі аналізу рельєфу та залишків оборонних споруд. Перш за все, це виявлення рову, не позначеного на жодному з планів міста. Він з’єднував два яри, відрізаючи таким чином мис у найвужчому місці. Крім того, з південного боку виявлені залишки нижньої частини земляного бастіону. Залишки такого ж бастіону виявлені під час будівництва зі східного боку. Два інших бастіони, очевидно, були зруйновані в результаті пізнішого будівництва.

З’єднавши три точки на плані, отримали графічне відтворення плану фортеці. Вона була майже квадратною, розмірами 200 х 250 м. Згідно з вимогами фортифікації, фортеця була захищена валами із дубовими стінами, залишки яких у вигляді колод були виявлені у 2002. По наріжних частинах фортеці були розташовані дерево-земляні бастіони, де знаходились кутові башти.

1658 до Сум прибув воєвода Арсеньєв, який почав перебудову укріплень. Був засипаний напільний рів старої фортеці, причому в засипці використовувалися колоди, покладені в три шари та пересипані чорноземом. Колоди мали оброблену поверхню та, скоріш за все, були залишками фортечної стіни острогу Г.Кондратьєва. Розширення фортеці проходило в південно-західному напрямі: перенесення напільних укріплень на 100 м та укріплення посаду, що був обнесений стіною. Крім того, було проведено підсипку грунту на стрілці мису та включення її до складу фортеці. При реконструкції будинку різниці по вулиці Кооперативній було знято близько 150 м берегового схилу. Це дало змогу дослідити значний відрізок фортечного муру. Потужність культурного шару тут коливається від 2,5 до 3,5 м. Він складається з багатьох прошарків, що утворилися за останні 350 років.

Проте найбільш інформативними є найнижчі – шар похованого чорнозему, потужністю до 0,6 м, і шар, насичений органікою та дерев’яним тліном, потужністю до 0,2 м. На всій дослідженій ділянці зафіксовані залишки дубових стовпів діаметром 0,5 – 0,6 м. Зважаючи на розташування стовпів по краю берегового схилу та їх кількість, можна говорити про те, що ми маємо справу з залишками фортечного муру, точніше з його внутрішньою частиною. Зовнішня була знищена при будівництві різниці в кін. 19 ст. Стіна була побудована з дубових колод, що були заглиблені в материк, а простір між ними був заповнений грунтом. Такий тип устрою фортечного муру відомий за письмовими джерелами та археологічними даними досліджень фортець Бєлгородської оборонної смуги.

Пізніше, у 60-х рр. 17 ст., фортеця модернізувалася, було збільшено кількість башт, а по периметру місто укріплене тарасами – дерев’яними зрубами. При дослідженні залишків фортечної стіни по вул. Кооперативній було виявлено котлован заглибленої в материк споруди. Ширина котловану становить 6,0 м, глибина – понад 5,0 м від рівня сучасної поверхні. Заповнення котловану складається з будівельного сміття у верхній частині та чорнозему у нижній. У нижній частині заповнення по краю виявлені залишки дерев’яного зрубу. Діаметр колод становить 0,15 – 0,2 м. Дно споруди не виявлене, оскільки заповнення простежується нижче рівня будівельного майданчика. Не виключено, що це залишки «тайника» – башти, у якій було улаштовано колодязь. У своїй грамоті воєвода Арсеньєв зазначав, що збудував фортецю, де є тайник, і вода в ньому добра. Проведено також уточнення розмірів фортеці на основі плану 1768. За обмірами 2006 довжина фортеці становить 460 м, ширина коливається від 250 до 290 м. У південно-західній наріжній частині фортеці розташовувався внутрішній замок, у якому знаходився арсенал.

Розміри замку – 150 х 150 х 130 м. Укріплення посаду кілька разів перебудовувалися та збільшувалися. За планом 1768 розміри його становили 550 х 430 х 530 м.

[Левитский И. Историческое прошлое г. Сумы Харьковской губернии / И. Левитский // Труды XIII археологического съезда в Екатеринославе. Т. 2. – М., 1908. – С. 82 – 83; Слюсарский А. Г. Сощально-экономическое развитие Слобожанщины XVII – XVIII вв. / А. Г. Слюсарский. – Х., 1964. – С. 93 – 93; Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумського району та м. Суми у 2006 р. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, Є. М. Осадчий // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2006/128. – С. 15.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 114 – 115.