1967 р. Історія українського мистецтва

Іконописні зразки з афонських, охрідських та інших південнобалканських центрів ще часом розглядались як взірець православного письма. Разом з тим ці балканські центри були джерелами проникнення на Україну окремих композиційних, сюжетних та декоративних мотивів, розроблених в італійському мистецтві. Про це свідчать композиції ікони «Поклоніння волхвів» з села Бусовиська (середина XVI ст.) та ікони «Господь у труні» з Старого Самбору (друга половина XVI ст.) [серед ранніх італійських творів спільні композиційні елементи з українською іконою можна бачити у «Поклонінні волхвів», виконаному в 60 – 80-х рр. XVII століття Гвідо да Сієна. Композиція «Господь у труні» була популярною в Сієні ще в першій половині XIV століття, а також у Венеції]. В центрах сербського іконопису такі композиції стають відомі в XIV – XV століттях (вогнищами італійських впливів у цей час були в Сербії міста Дубровник та Спліт) [Nikolas Okunеv. Monumenta Artis Serbicae. Вип. І, Praga, 1930, табл. II та вип. II, 1931, табл. III; H.Л.Окунев. Сербская средневековая стенопись. Прага, 1923, стор. 9 і ін.; G.Millet. La peinture du moyen age Jougoslavie. Paris, вип. І, 1954, аркуш 51], а в Молдаво-Валахії – в XV – XVI століттях [Władysław Podlacha. Malowidła ścienne w cerkwiach Bukowiny. Lwów, 1912, стор. 162 – 186, 194; Andre Grabar. Painted churches of Moldavia. Unesco World Art series Rumania. Published by the New York Graphic sociely, 1962. Див. аркуш з «Поклонінням волхвів». Розпис монастиря Гомора (1530 – 1535 рр.)]. На Балканах ці композиції, про що свідчить і трактування згаданих українських ікон, зазнавали в XVI столітті значної стилістичної переробки у відповідності з панівними архаїзуючими течіями.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 277 – 278.