2017 р. Звід пам’яток України

Олег Сухобоков, Віктор Приймак, Євген Осадчий

Городище, середньовічне (археол.). За 3,7 – 4,0 км на південний захід від села. Займає гору-останець в урочищі Шпиль на правому березі р. Псел.

Досліджувалося І.Ляпушкіним у 50-х рр. 20 ст. У 1971 обстежене О.Сухобоковим. У 2000 та 2003 – Є.Осадчим.

Городище має трапецієподібну в плані форму. Розміри – 95 – 120 х 25 – 60 м. Висота над рівнем заплави становить 50 м. Городище має круті схили, додатково укріплені ескарпами висотою 10 – 15 м. По периметру городища простежується залишки валоподібного насипу шириною 3,0 м та висотою з напільного боку до 1,0 м. З північного боку городище відрізане від посаду ескарпом, що на окремих ділянках переходить у рів шириною 8,0 – 10 м та глибиною 1,5 – 2,0 м.

З північного боку розташований видовжений мис розмірами 65 х 40 м, що розташований на 20 м нижче майданчика городища. По східному краю мису простежуються залишки 1210валу чи ескарпу, подібних до укріплень городища. Місцеві жителі називають верхній майданчик «Великим городком», а нижній – «Малим городком». З посаду городища походить ліпна та ранньогончарна роменська кераміка та гончарна давньоруська. У відслоненнях городища та посаду простежений культурний шар потужністю 0,3 – 0,4 м.

На даний момент городище та посад задерновані та вкриті лісом. На основі зібраних матеріалів городище може бути датоване 8 – 13 ст. та інтерпритоване як поселення роменської та давньоруської культури.

[Бунин А. И. Где находились города Липец и Воргол, а также другие места, упоминаемые в летописях под 1283 – 1284 гг. / А. И. Бунин // Труды ХІ археологического съезда. – Т. ІІ. – М., 1902. – С. 66 – 71; Багалей Д. И. Объяснительный текст к Археологической карте Харьковской губернии / Д. И. Багалей // Труды ХІІ археологического съезда. – Т. І. – М., 1905; Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА. – № 104. – М., Л., 1961. – С. 316; Кучера М. П. Звіт про роботу Лівобережного розвідзагону ІА АН УРСР за 1971 р. / М. П. Кучера, О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф.е. 1971/17-а. – № 5994 – 5997. – С. 22 – 23; Берест Ю. М. Нові дані про дослідження Шпилівського та Зарічненського археологічних комплексів / Ю. М. Берест, Є. М. Осадчий // АЛЛУ. – Полтава, 2001. – №1. – С. 104; Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумської області у 2003 – 2004 рр. / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий, Ю. М. Берест // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2004/39.]

Курганні могильники, селища, раннє та розвинуте середньовіччя (археол). На південь та північ від х. Петренків, займають першу та другу надзаплавні тераси правого берега р. Псел. Відомі за даними І.Ляпушкіна, М.Кучери, О.Сухобокова Г.Радько, В.Приймака, Є.Осадчого.

Селище-1 (археол.). На південний захід від городища, на схилі та майданчикові мису, утвореного ярами, що впадають справа в долину р. Псел.

Розміри селища – близько 50 х 20 м. У 1997 В.Приймаком на селищі проведені охоронні розкопки, де культурний шар практично знищений кар’єром. Досліджено ділянку поселення площею 110 м. кв. Досліджені залишки наземного житла та кілька господарських ям 12 -14 ст.

Селище-2 (археол.). На північний захід від городища. Займає два миси витягнутої трикутної форми, що розділені невеликим яром.

Поверхня мисів рівна, западини візуально не простежуються. Потужність культурного шару становить 0,5 м. З селища походить ліпна та ранньогончарна роменська та гончарна давньоруська, а також окремі фрагменти скіфського посуду.

Курганний могильник-1 (археол.). На відстані 1,0 км на захід від городища, поряд з дачним масивом.

Кургани витягнуті ланцюжком вздовж урвища правого корінного берега р. Псел. Група нараховує 15 насипів. Ще три насипи розташовані за 100 м на схід від основної групи. Діаметр насипів – 8,0 – 10 м, висота – 1,2 – 1,9 м. У 1980 – 90-х рр. кілька насипів було знищено при розподілі землі під дачні ділянки. У 1997 В.Приймаком було досліджено 2 насипи, що розташовані в північній частині могильника. В кургані-1 виявлене безінвентарне трупопокладення в ямі 11 – 12 ст., в кургані-2 поховання зруйноване грабіжницькою ямою. По краях насипу виявлена підсипка, що дозволяє припустити саме такий поховальний обряд.

Курганний могильник-2 (археол.). На невеликому мисі другої надзаплавної тераси, за 0,45 км на північний захід від городища.

Складається з 19 насипів. Діаметр курганів – 5,0 – 6,0 м, висота – 0,4 – 0,6 м. Частина насипів пошкоджена грабіжницькими ямами.

Курганний могильник-3 (археол.). За 0,7 м на північ від городища на рівній ділянці другої надзаплавної тераси.

Витягнутий з півночі на південь та займає площу 150 х 75 м. У групі нараховується 149 насипів, розташованих безсистемно, кучно. З обох боків могильник обмежує грунтова дорога, що веде з с. Шпилівка до х. Петренків. Діаметри курганів коливається від 4,0 до 7,0 м, а висота – від 0,4 до 1,7 м. Більша частина курганів пошкоджена грабіжниками.

Курганний могильник-4 (археол.). Вздовж урвища другої надзаплавної тераси за 50 м на схід від курганного могильника-ІІІ.

Обмежений з південного боку урвищем, а з північного – дорогою. Насипи розташовані шістьма нечіткими рядами, що витягнуті в меридіональному напрямку. Діаметр курганів – 5,0 – 6,0 м, висота – від 0,4 до 1,7 м.

Курганний могильник-5 (археол.). На невисокому пагорбоподібному підвищенні, при в’їзді до х. Петренкового з боку с. Шпилівка, та за 0,375 км на північ від городища.

Основна група складається з 10 насипів, що витягнуті ланцюжком. Ще один курган розташований за 20 м на північ біля дороги. Діаметри курганів – від 4,0 до 10 м, при висоті 0,2 – 0,6 м. Між курганами-9 та -10 знаходиться яма діаметром 5,0 – 6,0 м та глибиною 1,0 м, що є, напевне, залишками кургану, зруйнованого грабіжниками.

До Шпилівського археологічного комплексу можна також віднести і знахідку у 1889 скарбу срібних прикрас та монет поч. 11 ст., знайдених за 1,5 км на північ від городища в урочищі «Бойкова гора». Матеріали досліджень зберігаються у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею.

[Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА. – №104. – М., Л., 1961. – С. 316; Сухобоков О. В. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта) / О. В. Сухобоков, М. П. Кучера. – К., 1984. – С. 156 – 157; Берест Ю. М. Нові дані про дослідження Шпилівського та Зарічненського археологічних комплексів / Ю. М. Берест, Є. М. Осадчий // АЛЛУ. – Полтава, 2001. – №1. – С. 104; Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумської області у 2003 – 2004 рр. / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий, Ю. М. Берест // Архів ІА НАНУ- ф. е. 2004/39.]

Курганний могильник (археол.). На західній околиці села, за 150 – 200 м на південний захід від будівель колишнього радгоспу «Сумський», поблизу перехрестя доріг до с. Шпилівка та дачного масиву «Валки».

Виявлений В.Приймаком у 1988. Обстежений Є.Осадчим у 2006.

Складається з 2-х курганів. Насипи в плані округлі, діаметри – 30 м, висота – 1,2 м. Кургани розорюються. Розкопки не проводилися.

[Отчёт о разведках на территории Сумской области для Свода памятников истории и культуры 1988 г. / О. В. Сухобоков, В. В. Приймак, А. А. Горбовцов, В. Б. Звагельський // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1988/176. – № 23227. – С. 9.]

Поселення багатошарове (археол.). За 1,2 км на південь від південної околиці села.

Виявлене Є.Осадчим у 2000. Повторно обстежене у 2003.

Займає мис другої надзаплавної тераси правого берега р. Псел. Зі сходу обмежене урвищем корінного берега з півночі – старицею р. Псел. Поверхня поселення рівна, висота над рівнем заплави становить 10 м. Розміри поселення – 100 – 120 х 50 м. Потужність культурного шару становить 0,3 – 0,5 м. На момент обстеження поселення задерноване та вкрите лісом. З поселення походить кераміка бондарихінської культури епохи бронзи та скіфського часу.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумської області у 2003 – 2004 рр. / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий, Ю. М. Берест // Архів ІА НАНУ- ф. е. 2004/39.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1211 – 1212.