Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

В XIV – XVI століттях в українських, особливо західних, містах були значні єврейські громади, які мали право окремого самоврядування. Єврейські громади були зобов’язані будувати укріплення та утримувати озброєний гарнізон. В культовому будівництві був поширений тип невеликої синагоги; в плані вона являла собою квадрат з чотирма тісно поставленими опорними стовпами, що утворювали ніби кіот, або сінь (альмемар) – своєрідну кафедру, з якої читали священне письмо – тору. Таке планування давало змогу зводити хрещаті склепінчасті перекриття. Кіот, де зберігалась тора, обов’язково знаходився на східній стіні. Інтер’єр мав скромний вигляд, лише кіот оздоблювали декоративним ліпленим або мальованим орнаментом (єврейська релігія не дозволяла зображувати людей).

Синагоги, у зв’язку з забороною будувати їх вищими за католицькі костьоли або православні церкви, мали вигляд важкого кубічного масиву, стіни якого прорізувались з чотирьох боків вікнами. Завдяки цьому їхній силует видавався монументальним і нерухомим. За стилем синагоги були близькі до оборонних споруд, що будувались у ті часи на Україні; в оздобленні їх вживалися мотиви, поширені в українському мистецтві.

Єдиним зразком стародавньої синагоги є мурована будівля в Шаргороді (XV ст.). Своїм виглядом вона нагадує важкий куб, оточений критими низенькими приміщеннями хедера – школи та жіночника, оскільки жінкам вхід у синагогу був заборонений. За контрастом до низеньких прибудов основний масив видавався могутнім і монументальним.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 51.

Запропонована дата є неможливою, оскільки само місто засновано тільки в кінці 16 ст.