function ToggleBlock(What) { var Elem = document.getElementById(What); if (Elem != null) { Elem.style.display = (Elem.style.display == 'none') ? 'block' : 'none'; } return false; } // ToggleBlock
Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Георгіївський Балаклавський монастир

1975 р. Паспортна інформація

1975 р. Паспортна інформація

Георгіївський Балаклавський монастир

Пам’ятка археології

VIII-IX ст.- поч. XX ст.

Розміщення:

Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, Балаклавський район, в 14 км. на південь від Балаклавського шосе, між Балаклавою та мисом Фіолент.

Загальний опис:

Георгієвський (Балаклавський) монастир розташований в південній частині Гераклейського півострова. Будівлі монастиря терасами розташовуються над урвищем з боку моря.

В монастирі було три церкви, трапезна, дзвіниця, готель, вирубана в скелі часовня біля джерела св. Георгія, печерні келії. Більшість будівель відноситься до середини XIX ст. На його території розташовувалось кладовище, де ховали найбільш відомих представників духівництва і аристократії. Тут похований князь А.Н. Голіцин – міністр духовних справ та народної просвіти при Олександрі І. В монастирі знаходився дачний будиночок адмірала М.П. Лазарєва.

До революції монастирю належало більш 100 десятин землі та сусідні каменоломні. В 1920-30-х рр. в ньому розташовувався будинок відпочинку.

Історична довідка:

Час виникнення монастиря точно не встановлений. Ймовірно він був заснований греками одночасно з Інкерманським, Успенським та іншими християнськими монастирями Крима за часів іконоборницького руху в Візантії в VIII-IX ст.

Відомий дослідник Крима А.Л. Бертьє-Делегард відносив створення монастиря до XIV-XV ст. Віруючі пов’язували створення монастиря з легендою про врятування людей, що гинули в морі, з молитвою св. Георгію (891 р.). Звідси й походить назва монастиря.

Перше документальне свідоцтво про нього відноситься до XVI ст. (Мартін Броневський) та представляє монастир відомим та давно існуючим. В XVI-XVII ст. отримував матеріальну допомогу російського уряду. До переселення християн з Крима (1778 р.) входив до складу Мангупського кадилика. Відновлений після приєднання Крима до Росії (1783) та підпорядкований Св. Синоду. Закритий після революції 1917 р.

Опис монастиря в XVIII-XIX ст. дано П. Палласом, П. Сумароковим, З. Аркасом та іншими дослідниками. В 1820 р. Георгієвський монастир відвідав О.С. Пушкін.

В 1896 р. Археологічною Комісією проводились розкопки біля монастиря, під час яких було відкрито будівлі візантійської доби. В 1908 р. при будівельних роботах на території монастиря був відкритий невеликий печерний храм. Матеріали розкопок загублені.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно Рішення виконкому Севастопольської міської Ради депутатів трудящих № 856 від 20 грудня 1975 р.

Охоронний № : 72

Основна бібліографія, архівні дані:

Описание Крыма Мартина Броневского. // ЗООИД.- Т. VI.- Одеса, 1867.

А.Л. Бертье-Делегард. К истории христианства в Крыму. // ЗООИД.- Т. XXVIII.- Одеса, 1910.

Г. Москвич. Путеводитель по Крыму.- Москва, 1910.

Иванов. Альбом рисунков 1787 г. // Держ.Ермітаж.- Кн. 3.- № 186.- Мал. 62.

Ілюстративні матеріали:

Генплан розташування Георгієвського монастиря.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 74

Модифіковано : 10.04.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.