Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Через провалля припинили будівництво церкви

Дата: 14.11.2007

Робітники, які копали яму під фундамент майбутньої православної церкви в центрі міста Полонне на Хмельниччині, натрапили на підземний хід. Нині роботи зупинені, чекають на археологів. Місцеві кажуть, провалля часто з’являються в центральній частині міста.

– Біля аптеки кілька років тому виникла маленька дірка в асфальті, а скільки ми потім ”МАЗів” щебеню й бітону туди засипали! – хитає головою міський голова Полонного Віктор Розумний. – Щороку та діра провалюється все глибше. Дослідження цих підземних ходів мають проводитися на рівні держави. Немає гарантії, що вони не загрожують будинкам.

Полонне – найстаріше місто на Хмельниччині, стверджує науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін. Перші згадки в літописах датовані 996 роком. Тоді київський князь Володимир приписав його до Десятинної церкви в Києві. Жителі мали платити десятину церковникам. Згадки про Кам’янець-Подільський, Ізяслав зустрічаються лише за 200 років після Полонного.

У 1980-х учені досліджували підземелля. Підрахували, що довжина ходів 6 км.

– Про ходи заговорили кілька десятиліть тому, – каже місцевий житель 72-річний Леонтій Онівінський. – Помню, 1967-го строїли універмаг. Тоді екскаваторщик наткнувся на підземний хід. Розбив глечик із золотом. Почали збігатися люди, а він накрив його ковшом. Глек кудись і подівся. Я тоді спустився в ті ходи. Вони шириною до п’яти метрів, висотою до трьох. Поряд могли проїхати два вершники. Пройшов метрів із тридцять і ледь вийшов. Не хватало повітря.

За радянських часів забороняли розповідати про підземелля.

– Мій учитель фізики для дітей зробив до підземелля екскурсію, то його вигнали з роботи, – пригадує завідувачка Народним музеєм міста Полонного 72-річна Ганна Кондратова. – У літописах зазначено, що фортецю з каменю на території Полонного 1510 року збудували князі Острозькі. Отоді й робили підземні ходи.

Місцеві жителі розповідають, що в підземеллі костелу святої Анни 1937-го НКВД живцем замуровувало людей.

– 1948 року цю могилу розібрали, – розповідає Леонтій Онівінський. – Там людські кістяки стояли один біля одного. Сам бачив. Люди по зітлілому вбранні впізнавали родичів. Кістяки вивезли на підводі й закопали у братській могилі.

Михайло Перко

Джерело: “Газета по-українськи”