1998 р. Підгорецький парк

Неповторного вигляду архітектурному ансамблю в Підгірцях надає парк, у зелені якого ховаються і замок, і заїжджий двір та цілий ряд інших споруд. В давнину власне парк справляв на подорожнього значно сильніше враження ніж сам замок.

Підгорецький парк належить до пам’яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих “італійських” парків, він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу.

Для “італійського” парку характерні: системне розташування доріг і алей, чітко виявлений центр, геометричне членування плану, використання рельєфу і створення терас. Всі ці елементи можна спостерігати в Підгірцях. Місцевий парк оточує замок з усіх боків, він вирізняється цілісністю художнього задуму і глибоко продуманим взаємозв’язком рельєфу, архітектури, скульптури і рослинності.

З гостинця до Підгорецького замку можна було дістатися центральною алеєю, шо збігалася з композиційною віссю всього комплексу. По обидва боки алеї були розбиті два великі зелені газони, на яких стояли дві корінфські колони, увінчані скульптурами. З північного боку ці травники обмежував стрижений грабовий живопліт – боскет. Такі ж боскети облямовували і головну паркову алею, яка вела до замку. Замок був включений в основну перспективу, шо відкривалася з головної алеї. Таке композиційне вирішення справляло перше захоплююче враження на відвідувача, шо заходив до парку.

Симетрично до головної алеї прилягають дві великі луки, які перетинаються двома алеями, засадженими липами. Пі алеї були паралельними головній, а липи являли собою важливий елемент загальної композиції парку – вони підкреслювали контраст окремих краєвидів.

Головна алея зв’язувала вхід до парку з його центральною частиною – замком. Обабіч алеї росли смуги підстрижених грабових живоплотів, серед яких були влаштовані ніші з скульптурами.

Ця алея закінчувалася на покритій травою передзамковіи плоші. Розпланований перед в’їзною брамою зелений газон не лише виразно вимальовував контури плоші, а й створював чудовий фон для самого замку. Розміри плоші, яка мала напівокруглу форму, були встановлені як масштабним співвідношенням її до замку й дерев, так і шириною головної алеї. На газоні перед в’їзною брамою замку знаходилась паркова скульптура. Все це надавало цій місцині своєрідної мальовничості та імпозантності.

Вся передзамкова територія становила собою південну частину парку і вирізнялася яскраво вираженим симетричним розподілом всіх елементів. Велику роль у цьому відігравала горизонтальність рельєфу.

Наймальовничішою частиною Підгорецького парку є північна, шо розкинулася позаду замку у трьох рівнях – терасах. Це один з перших на Україні зразків “італійського” парку з терасами. Розташовані на одній осі паркові тераси становлять основу архітєктурно-планувальної композиції північної частини парку.

На першій терасі стоїть сам замок. Рівень цієї тераси збігався з рівнем дна оборонного рову, який захищав замок із сходу, півдня і заходу. Викладені тесаним каменем стіни рову контрастно акцентували навколишню зелень парку і вдало гармоніювали з архітектурою замку. В північній частині тераса закінчувалася кам’яною балюстрадою. Відразу ж за замком на другій, ше нижчій терасі знаходився квітковий партер, фонтан і скульптури.

Першу горішню терасу підпирає викладена з кам’яних блоків стіна. В центральній частині цієї стіни знаходиться портал з кількома гротами, шо вели у великі підземні приміщення – тут колись знаходились величезні резервуари з водою для фонтанів, а також розташовувались і лазні. З обох сторін портал мав двоє збіжних кам’яних сходів, увінчаних балюстрадою. Ні сходи сполучали верхню і середню тераси. Середня тераса становила центральну частину парку; вона являла собою прямокутний майданчик розміром футбольного поля. Тут розташовувався неодмінний атрибут “італійського” парку – партер. Композиційно він складався з восьми однорідних квадратних у плані квітників, розділених доріжками однакової ширини. Квітники оточувалися низьким живоплотом з самшиту та розмарину. Центр партеру прикрашав великий фонтан. Важливим елементом композиції центральної тераси служили дві альтанки, які знаходилися на її північних рогах. Крім композиційного значення, альтанки відігравали і практичну роль – це були місця для відпочинку і сховку від спеки. V XVIII ст. паркові доріжки центральної тераси були викладені плитками з червоного пісковика. Центральна тераса розташована на висоті 371 м над рівнем моря. Вона на 6 метрів нижче від верхньої тераси і на 4 метри виша від нижньої.

На нижню терасу можна пройти центральними, а також двома бічними сходами, які збігають від обох альтанок. В центрі нижньої тераси знаходились чотири трикутні квітники, а решту її території займали високі підстрижені грабові стіни – боскети і вистрижені аркади з самшиту – шпалери.

Нижче, на схилах гори, розташовувались малі тераси, а зовсім внизу знаходились городи, сади і ставок, куди стікала вода з усього парку.

Серед квіткового розмаїття парку, шо милувало око від ранньої весни до пізньої осені, значне місце посідали троянди, півонії, лілеї і гвоздики. Паркові споруди та скульптури підкреслювали масштабність парку, його окремих ділянок, концентрували увагу відвідувачів на певних пейзажах та орієнтували їх.

Шляхтич Станіслав Освенцім, відвідавши замок і парк у серпні 1651 року, записав у своєму щоденнику, шо “Підгірці, прекрасним палацом коштовно з оборонними спорудами збудованим, а особливо фонтанами, гротами і каскадами на всю Польшу славне місце”. Нашого сучасника ше й тепер спроможний здивувати факт дії фонтанів на вершині гори, особливо, якшо врахувати, шо вони працювали без помп. Весь секрет за словами француза Ае Алейрака полягав у тому, шо вода до Підгорецького замку і парку подавалася мідними трубами з сусідньої, ще вищої гори. В парку вода зосереджувалася у величезних мурованих резервуарах під першою терасою, а звідти трубами розподілялася ло фонтанів. З водограїв вода стікала каскадами на нижні менші тераси і збиралася у ставку. Свідчення Де Алейрака підтверджуються фактом частого викопування мідних труб селянами Підгорець ше у минулому столітті.

На третій терасі парку знаходилась оранжерея, у якій росли лимонні, мандаринові, лаврові, фігові, маслинові та інші теплолюбні дерева та куші.

Хоча “італійський” парк з його регулярним розплануванням і терасами був головним у Підгорецькому парковому комплексі, тут знаходився також і так званий “французький” парк. Він являв собою добре доглянутий лісовий масив, в якому переважали листяні породи дерев: липи, бука, клена, граба, дуба. “Французький” парк розкинувся у східній частині замкового комплексу, він служив одночасно і звіринцем – тут у природніх умовах утримувались косулі, зайці, дикі свині та інша дичина. Часто замкова знать у “французькому” парку влаштовувала пишні мисливські лови.

У планово-композиційній структурі парку в Підгірцях головне місце відводилося замку, який домінував над оточуючою місцевістю. Влаштування терас в північній частині і засадження їх квітниками та низькорослими деревами забезпечувало відкриття з вікон замку чарівної краси краєвидів. Залишаючись відкритим, Підгорецький замок воднораз чудово проглядається з навколишньої округи, його добре видно з шоссе Київ-Львів. Вночі, коли у замку світиться, він виглядає як великий казковий кристал на темному силуеті Підгірців.

На превеликий жаль, історія не донесла до нас імені митця, який створив дивовижний парк; відомо лише, шо він був “римлянином”, тобто вихідцем з Італії. А закладався парк одночасно з будівництвом замку.

Тепер Підгорецький парк знаходиться в жалюгідному стані. В північній його частині тубсанаторій спорудив різні господарські будівлі, які вносять дисгармонію в композиційну структуру парку. На колись зелених луках, які простягалися вздовж головної алеї, влаштовано фруктовий сад і городи працівників санаторію. Підстрижений грабовий живопліт, шо оформляв вхід до парку, протягом кількох десятиріч ніхто не доглядав і він перетворився на алею старих дерев, за якими не видно замку. Посередині головної алеї розбито квітники і встановлено електричні ліхтарі, які теж утруднюють зорове сприймання замку. На колись рівній і зеленій підзамковій плоші розбито квітники і живоплоти, які спотворили її первісний вигляд, зробили непомітними паркові скульптури, що знаходяться тут. Прокладені на пе-редзамковій плоші асфальтові доріжки вносять дисгармонію і різко контрастують із давньою архітектурою.

В катастрофічному стані перебувають паркові споруди. На кожному кроці видно руїни: порталу, паркових альтанок, арок і сходів. На самому замку, опорних стінах терас і оборонних валів, альтанках та інших спорудах ростуть дерева і чагарники, які своїм корінням прискорюють руйнацію архітектурних пам’яток. Саме це стало причиною руйнування у 1987 році опорної стіни верхньої тераси. Згодом подібне руйнування сталося з опорною стіною західного рову.

Тривога за долю архітектурного ансамблю у Підгірцях не залишає поза увагою широкі кола громадськості.

У багатьох країнах світу такі архітектурні перлини, як ансамбль Підгорецького замку, використовуються для розвитку туризму і дають чималу частку валютного притоку, сприяють не тільки піднесенню культури, а й розвитку економіки. Вартий уваги і той факт, шо Підгорецький архітектурний ансамбль знаходиться всього за півтора кілометра від автостради Львів-Київ, по якій кожен день мчать на автомобілях і автобусах вітчизняні і іноземні подорожні, не припускаючи про близьке сусідство замку і парку, які протягом трьох віків викликали захоплення й подив мандрівників.

Джерело: Чобіт Д. Підгірці: історико-архітектурна перлина України.- Броди: Просвіта, 1998 р., c. 47 – 53.