1967 р. Історія українського мистецтва
В храмах XV століття ще більшою мірою, ніж в спорудах XIV, виявилось наслідування давньоруським архітектурно-будівельним традиціям. Майже одночасно збудовані церкви Богоявления в Острозі й Троїці в Межирічі в п’ятикупольних варіантах ведуть лінію розвитку хрестовокупольних храмів. Для них характерні дуже вузькі бічні нефи, компактний план основного приміщення з чотирма опорними стовпами, які несуть систему хрещатих і півциркульних склепінь і п’ять куполів. Завдяки тому, що куполи мають дуже видовжені і тісно поставлені барабани, змінився і силует храмів: вони стали тепер стрункішими, стовпоподібними.
Церква Богоявления в Острозі своїм компактним планом, чотирма тонкими, широко розставленими опорними стовпами та стрункістю і ви-довженістю пропорцій наче продовжує архітектурні принципи П’ятницької церкви в Чернігові (кінець XII – початок XIII ст.). На відміну від П’ятницької, в Богоявленській церкві в Острозі п’ять куполів. Якщо в чернігівській церкві апсиди ніби зливаються з основним об’ємом, то в острозькій вони виступають дужче і, щоб не заважали виявленню основного об’єму, їх зроблено значно нижчими. Рух підкреслюють не тільки високі й дуже вузькі вікна з готичними білокам’яними деталями та готичні портали, але й великі ступінчасті контрфорси, що прийшли на зміну плескатим пілястрам або півколонам, властивим архітектурі XII – XIII століть.
В умовах, коли Україна перебувала у васальній залежності від Литви, звернення до традицій архітектури попередніх століть було викликано бажанням протиставити чужоземним впливам свої традиції, а також продемонструвати свої кровні зв’язки з культурою Москви, що підносилась у той час. Це відбилося в тому, що хрестовокупольний простір підкреслено високо піднятими склепіннями над центральним нефом і трансептом, а в міжрукав’ях, як і в храмах XI – XIII століть, поставлено куполи. Особливості архітектури Богоявленської церкви зумовлені також і тим, що вона була пристосована до оборони: її північна стіна являла собою частину оборонного муру. Тут, на рівні карниза основного об’єму, було прибудовано критий обхід-галерею, оздоблену вздовж всієї церкви поясом глухих ніш. Пізніше, з удосконаленням оборонних пристосувань, в нижній частині церкви влаштували великі артилерійські бійниці, на яких є дата – 1521 рік. Храм урочисто підносився над стінами замка і разом з ними створював виразний силует, який гармонійно вінчав великий пагорб над тихими водами річки Вілії.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 44 – 45.