Пам’ятки археології

Олексій Коротя, Євген Осадчий, Віктор Приймак

Городище багатошарове (археол.) За 0,3 км на схід від села. Займає мис другої надзаплавної тераси р. Сосонка.

Виявлене Є.Осадчим та Ю.Берестом у 2003. Досліджувалося у 2005 Є.Осадчим та О.Коротею.

Мис видовженої форми, з півночі та півдня обмежений ярами, зі сходу – заплавою р. Сосонка. Розміри городища – 100 х 160 м. Висота над рівнем заплави становить близько 20 – 25 м. Поверхня городища рівна, має невеликий природний ухил до країв. З напільного боку городище укріплене двома лініями валів та ровом. Перший вал має ширину 4,0 – 5,0 м та висоту 1,0 – 1,5 м. Другий вал має такі ж розміри. Між ними викопаний рів шириною 7,0 м та глибиною 2,5 – 3,0 м. Рів у перетині має підпрямокутну форму з стрімкими, майже прямовисними стінами. Загальна протяжність укріплень сягає 100 м. Майже посередині укріплень прокладено проїзд через вал та рів. Ширина проїзду – 4,0 м.

По периметру городища простежується невеликий вал шириною 2,0 м та висотою 1,0 м. Зі сходу цей вал відрізає стрілку мису, утворюючи геометрично правильну трапецію. У 2005 було проведено дослідження укріплень городища. У місці проїзду закладено траншею шириною 1,0 м та довжиною 3,5 м. У результаті було досліджено стратиграфію валу. Висота насипу становить 0,98 м. Вона складається з лесоподібного сірого грунту, над яким зафіксовано шар материкової глини потужністю від 20 до 45 см.

У східній частині городища знаходилась кругла яма – резервуар для води, діаметром близько 10 м та глибиною до 2,5 м. Частково зруйнована яром. У східній частині городища виявлено два шурфи розмірами 2,0 х 2,0 м, орієнтованих за сторонами світу. У відвалах та стінках шурфів виявлене деревне вугілля. Кераміка не виявлена. Дане городище можна вважати багатошаровим на основі аналізу оборонних споруд. Не виключено, що городище було засноване у ранньому залізному віці, на що вказує подібність устрою напільних укріплень. Подібні вал та рів виявлені на городищі Бездрик, але там не дві, а чотири лінії валів та ровів. Козацьким часом може датуватися вал, що проходить по периметру городища – подібні укріплення знаходяться на городищі Вільне, Костянтинів ІІ, що згадуються у письмових джерелах 17 ст. Проте більш точну хронологію можна буде встановить тільки після розкопок на городищі.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України" на території Білопільського району Сумської області у 2006 р. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, Є. М. Осадчий // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2006/69. – С. 21.]

Городище пізньосередньовічне Замок Олешня 17 – 18 ст. (археол). Центральна частина села. На низькому мисі правого берега р. Олешня, утвореному долиною Олешні, безіменного струмка та сухим яром.

Обстежене Є.Осадчим та Ю.Берестом у 2006.

З південно-західного боку обмежене берегом струмка, з північного берегом р. Олешня, з південного та південно-східного сухим яром. Городище підпрямокутної форми, розміри його – 240 х 80 м, висота над рівнем заплави становить 2,0 – 4,0 м. З північного, північно східного та південного, південно-східного боків виявлені залишки нижньої частини валу висотою від 1,0 до 1,5 м. Частина південно-західного валу зруйнована будівлями колишньої ферми.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Білопільського району Сумської області у 2006 р. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, Є. М. Осадчий // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2006/69. – С. 20.]

Поселення, ранній залізний вік (археол.). На південній околиці села, на південь від новозбудованої церкви. Займає мис правого корінного берега, утворений двома залісеними балками і долиною річки Олешня.

Відкрите та обстежене В.Приймаком у 2005.

Висота поселення над рівнем заплави становить понад 30 м. Мис помітно, до 10 м, підвищується від північного краю у південну сторону. Поселення витягнуте з півночі на південь приблизо на 700 м, із заходу на схід його розміри становлять від 250 – 300 м у північній частині до 500 м у південній. У північній частині розташована садиба фермерського господарства. Орієнтовно за 100 м на південь від садиби простежуються кілька зольників, два з яких – найбільші. Піднімаються на 0,2 – 0,5 м. Їх діаметри становлять 10 – 15 м. Ще принаймні один виділяється на поверхні світлішим кольором. На поверхні зольників кількість знахідок зростає. З поселення походять уламки ліпного посуду скіфського часу. Потужність культурного шару становить понад 0,5 м. Розкопки не проводилися. Матеріали досліджень зберігаються у Сумському обласному краєзнавчому музеї.

[Звіт про археологічні розвідки ІКЗ «Більськ» на території Більського городища і його округи у 2005 – 2006 рр. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, А. І. Охріменко, О. В. Сидоренко // Архів ІА НАНУ. – С.12-13.]

Поселення черняхівської і пеньківської культур (археол ). На мисі першої надзаплавної тераси балки Зінківський яр, що локалізується за 3,0 – 3,5 км на південний захід від південно-західної околиці села. На правому березі струмка, що впадає у прохідну долину р. Грунь-Ташань (ліва притока Псла) і Олешня (права притока Ворскли). Займає терасу правого берега струмка, що підвищується над водним плесом ставка на 2,0 – 4,0 м. За 1,0 км на північний захід від ставка, у гирлі балки, знаходиться с. П’яткине.

Виявлене В.Приймаком у 2007.

Розміри поселення – приблизно 0,4 х 0,05 – 0,07 км. Займає ділянку тераси, обмеженої із північного заходу та південного сходу балками, з півдня та південного заходу – ставком, з північного сходу – крутим схилом корінного берега. Потужність культурного шару сягає 0,3 – 0,5 м. Частина поселення зруйнована кар’єром і ярами. Зі зруйнованої кар’єром ділянки походять уламки гончарного черняхівського 3 – 4 ст. і ліпного київського чи пеньківського посуду 5 – 7 ст. (уламки сковорідки і біконічного пряслиця).

[Приймак В.В., Коротя О.В. Поселення басейну р. Грунь-Ташань // Старожитності Лівобережного Подніпров’я: Збірник наукових праць і матеріалів Х науково-практичного семінару «Охорона та дослідження пам’яток археології» (м. Комсомольськ, 14 – 16 серпня 2010 р.). – Київ – Полтава: Центр пам’яткознавства, 2010. – С. 105 – 107.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 892 – 894.