1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Недалеко звідси за Тисою лежить село Новоселиця з Успенською церквою, збудованою, як можна думати, в 1654 – 1656 рр., бо вже в 1662 р. її закінчували розписувати (це видно з ктиторського напису під «Страшним судом»). Автор новоселицької церкви розвиває схему, вперше втілену в храмі Колодного. В ній теж дах апсиди органічно переходить в опасання нави та бабинця, для неї характерні такі ж вишукані пропорції й рівновага мас. Різниться вона західною частиною та баштою, а також тим, що до неї щільно притиснуті невеликий неф і вівтар. Башта, як і в Колодному, має підсябиття, у вертикальній обшивці якого зроблено чудові фігурні вирізи. Вони дають примхливий рисунок на освітленому підсябитті та мережчату тінь на стінах. Перед входом немає ґанку – є тільки широкий винос опасання. Зате одвірки зроблені ніби для велетнів. їх широчезні колоди вкриті різьбою, з мотивами, подібними до тих, які ми вже бачили в Крайниковому.

Полотнища дверей витесані сокирою з однієї липової колоди. Але найбільше відрізняється новоселицька церква від колодненської високим шпилем, що природно виростає з невеликої восьмигранної покрівлі, посадженої на квадратну в плані галерею з підсябиттям.

У храмі є пізніший іконостас та кілька старих ікон, але найбільшу увагу привертають рештки розписів у нефі, де добре зберігся «Страшний суд», тоді як інші розписи – «Страсті», апостольський ряд, «Древо Ієсея» та ін. – майже зовсім зникли. Композиція «Страшного суду» трохи асиметрична, в ній більше відведено місця для сатиричного зображення вад суспільства і тих, хто, за поняттями народу, заслуговував на прилюдне висміювання^ У «підборі» суспільних пороків, той, хто писав новоселицький «Страшний суд», близький до берегометського живописця. Пиху уособлено у вигляді гарно одягненої міщанки тих часів, з «корабликом» на голові, біля якої грає на скрипці юнак у європейському костюмі. Найцікавіше зображено «Рай» – згідно не з вченням церкви, а з уявленням художника – у вигляді ренесансного замка з баштами та бійницями. Башти мають по два заломи і криті зеленою покрівлею. Над «Раєм» художник малює «горній Ієрусалим» у вигляді української хрещатої п’ятибанної церкви. В «Раю», крім трьох праотців, бачимо запорожців з вусами та «оселедцями», з типово українськими обличчями. Очевидно, до козаків маляр мав особливу симпатію, бо зобразив їх уже в раю, в той час як праведників апостол Петро ще тільки підводить до брами. Як і в розписах церкви св. Юра в Дрогобичі або в Берегометі, типаж новоселицьких розписів цілком український, який відповідає народному ідеалові. Художник виразно володів рисунком, прийомами світлотіньового моделювання, знав пропорції людського тіла.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 369 – 371.