function ToggleBlock(What) { var Elem = document.getElementById(What); if (Elem != null) { Elem.style.display = (Elem.style.display == 'none') ? 'block' : 'none'; } return false; } // ToggleBlock
Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Собор Успіння

2008 р. Забутий храм забутих гетьманів

Дата: 01.09.2008

19 серпня збулась, нарешті, моя давнішня мрія: вдалося по-людському, не поспішаючи, роздивитися справжню перлину української історико-архітектурної спадщини – Успенський собор у Новгороді-Сіверському. І хоча щиро мною шанований Віктор Вечерський і називає його “однією з найдовершеніших пам’яток архітектури козацького Відродження”, насправді знають про нього мало, а згадують рідко. На мою думку, абсолютно незаслужено…

Загалом, це одна з найраніших сакральних споруд згаданого стилю – заклали собор ще 1671 року – за гетьмана Дем’яна Многогрішного.

До речі, Многогрішний був уродженцем цих місць – походив з сусіднього Коропа, а до Новгорода-Сіверського повинен був мати особливий сантимент: адже саме тут у 1668 році на старшинській раді його й обрали “Сіверським гетьманом”. Не виключено, що цей ефектний храм в одній з тогочасних козацьких столиць повинен був символізувати сходження нової адміністративної зірки.

Звісно, все склалося не так, як гадалося і через рік Многрішний вже “загудів” до Сибіру, де склав свою буйну голову, а храм з набагато меншим ентузіазмом добудовували його наступники. Та й Новгород дедалі впевненіше перетворювався на пересічне провінційне місто.

Потім опам’яталася Москва і жорстко заборонила зведення великих кам’яних храмів на українській периферії (питається, яке кому діло до місцевих ктиторських ініціатив?). Відповідно, будівництво на якийсь час взагалі завмерло, потім у розпал Північної війни і Мазепинщини було не до цього і закінчили споруду аж через кілька десятиліть, в абсолютно іншу історичну добу – гетьмана Данила Апостола.

За довгий час стояння у недобудованому вигляді Успенський собор почав потроху руйнуватися, та ще й, імовірно, підвели зсуви – адже стоїть храм на вершині-терасі високої кручі над Десною, над самим схилом. Ну, і ще зазвичай “гонять” на архітекторські прорахунки, хоча за таких умов, на мою думку, важко і некоректно звинувачувати когось персонально. Словом, стіни вкрилися тріщинами і довелося внутрішній безстовпний простір доповнити допоміжними стовпами, що надійно підперли височезні арки головного нефу.

Мені чомусь здається, що це храм не зіпсувало, а навпаки – привнесло в конструкцію додаткову вигадливість. З’явилося щось таке готичне і дуже напозір архаїчне в цих додаткових “технічних” арках, що перегукуються з “рідними” арковими зводами.

А найгірше з храмом сталося вже у 1820 році, коли оригінальні грушовидні бані були замінені типовими російськими цибулинами, які й лишаються до цього часу. Це остаточно “притисло” україно-барочні риси споруди, перетворило її на щось чудернацько-еклектичне, на якийсь дивний конгломерат непоєднуваних стилів.

Тому щиро рекомендую всім бажаючим отримати від цієї пам’ятки задоволення дивитися її по частинах: спершу бігом куполи, а потім, неспішно, смакуючи, підкупольну частину аж до травички. О, ну і, звісно, дзвіницю з тамбуром також рукою прикривайте – вона також з іншого часу:)))

Напівциліндричний виступ з характерними маленькими віконечками – це утоплені в товщі могутньої стіни сходи на хори. Цього разу я туди не просився, але наступного – обов’язково попрошуся. Ліворуч з високого вікна виходить труба від обігрівача (сам він на одній з подальших фотографій). Такий самий обігрівач з трубою встановлений і на протилежному боці споруди.

Коли не знати історії храму, то от з такої картинки може скластися враження, що збудований він десь у другій половині 19-го століття. Сполучення нез’єднуваних напрямів дало несподіваний ефект: “українське барокко” плюс “російський класицизм” створилили ілюзію третього стилю – т. зв. “історизму”. Якого насправді тут ніколи й не було.

Одне з найбільших вражень – цей дверний прохід. Знімок робився з пізнішого тамбуру, що сполучає храм з так само пізнішою дзвіницею. А колись цей фігурний проріз у білосніжній мурованій стіні виходив прямо на церковне подвір”я. Точніше, на високий урочистий ганок, з якого сходами спускалися на землю. Ще дофантазуйте довкола дверей пишну рослинну ліпнину, а над нею так само ліпний ктиторський герб – вони неодмінно, за законами жанру, повинні були тут бути.

Уявіть, як на фоні темного внутрішнього простору в обрамлені фігурної білосніжної рами з”являвся на встеленому килимами ганку гетьман, неспішно оглядав натовп і поволі спускався вниз, далі так само вища старшина – і всі по одному, як повнозростові портрети самим собі. Адже розмір дверей “групових знімків” просто не передбачає.

А це оті самі “технічні” стовпи і додаткові арки, що лиш ускладнили і навіть покращили, на мій погляд, первісний хрестовокупольний план. Є за що оку зачепитися – той самий випадок, коли “нещастя допомогло”.

Не знаю, можливо, це під враженням моменту, але й “вилинялий” неяскравий розпис стін також не викликав роздратування. Страшно подумати, що буде, коли в приході заведуться гроші і вони вирішать розмалювати свій Успенський собор таким самим чином, як ніжинці запаскудили свій Миколаївський. А це цілком реальна перспектива.

Іконостас мене відверто не вразив. Одне добре – він високий і не дисгармоніює з вертикальною налаштованістю всієї споруди.

Слід зазначити, що хори виявилися відділеними від основного об’єму храму отими “готично-технічними” арками і стовпами і я не певен, що нині належно-акустично виконували б функцію місця для півчих. Та, здається, ніхто там сьогодні вже й не співає – вистачає кліросів.

Поки роздивлявся, присутні в церкві раптом розвернулись і гуртом рушили назовні. Виявилося – Хресний хід.

Відверто кажучи, від несподіванки я трохи розгубився, тому й не встиг клацнути попа, лише кількох учасників з корогвами й іконами на виході.

Вкладені елементи

Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Загальний вигляд з позиції А4
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Вигляд з позиції А4
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Верхи. Вигляд з позиції С3
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Загальний вигляд з позиції А3
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Загальний вигляд з позиції А2
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Вигляд з позиції А1
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Вхід (інтер’єр притвору)
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Інтер’єр головного купола і західної арки
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Бічний стовп
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Чудо сучасної техніки – отопітєльний прібор. Один з двох
Опубліковано: 01.09.2008 Джерело:
Хресний хід (+)

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 363

Модифіковано : 28.05.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.