Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

Церква Миколи, дата побудови невідома

[Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період). Київ, Держбудвидав УРСР, 1957;

Каховський В. Маловідомі пам’ятки українського дерев’яного зодчества XVII-XVIII вв. «Архітектура Радянської України», 1941, № 3]

Пам’ятка одноверха, хрещата в плані, без виділення центрального зрубу.

[Аналізуючи розріз церкви Миколи, ми використали фото з обмірних креслеників художника-архітектора О. Кацаурова. Такий же хрещатий план з чотиригранними рукавами мають церкви Покрови 1784 р. в Петрівці і Покрови 1783 р. в Царичанці, Юрія 1795 р. в Білошапках, Воскресенська 1796 р. в Носівці, Михайла 1822 р. в Журавиному, а також Успенська в Жданові, дати побудови якої не знаємо]

Точної дати побудови пам’ятки ми не знаємо. Збудовано церкву не пізніше початку 60-х рр. XVIII ст. Обидва бокові вівтарі і присінки з ґанками і портиками з’явилися згодом, можливо, при ремонті в 1820 р. [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии, т. VI, стор. 19].

[200]Церква Миколи стоїть на краю високого плато, що мисом вдається і крутими сходами спускається в придеснянську долину.

Майстер оцінив красу місцевості і збудував церкву, що органічно вписалася в неї.

Центральна дільниця має в інтер’єрі особливість, якої в інших пам’ятках нам спостерігати не доводилося: чотиригранний зруб стін дільниці переходить у шестигранник в західній частині на висоті, на якій завершуються зруби стін бабинця (на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану дільниці). В південно-західній і північно-західній гранях зрубу стін прорізано по одному вікну. В східній же частині чотиригранний зруб стін центра переходить у восьмигранник значно вище, трохи не на межі з заломом. Східні кути зрубу стін центра лише верхніми чотирма брусами переходять у восьмигранник. Цей перехід позначають два короткі різьблені ригелі: перший являє собою початок південно-східної (чи північно-східної) грані; другий ригель закладено перед цією короткою гранню на межі зрубу стін і першого залому.

Перший залом, на вигляд стрімкий, переводить об’єм зрубу стін центральної дільниці в інтер’єрі в розлогий, яскраво освітлений чотирма вікнами помірної висоти восьмерик. Внизу і вгорі восьмерика закладено по одному сволоку (нижній помережаний різьбленням) в напрямку схід-захід. Енергійно засклеплений другий восьмерик різко звужує об’єм верху і переходить в зовсім невеликий за об’ємом, високий (на вигляд), витягнутих пропорцій, стрункий і яскраво освітлений ліхтар, перекритий плоским плафоном.

Вікна в зрубах стін усіх дільниць закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжині плану бабинця; вікна в південно-західній та північно-західній гранях зрубу стін центральної дільниці – на висоті, що дорівнює довжині плану дільниці, вікна в восьмерику – над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 довжини восьмерика, або 1/4 ширини плану дільниці. На такій же висоті над верхнім вінцем восьме[201]рика закладено вікна в ліхтарі. Четверики зрубів стін бабинця і вівтаря перекрито в інтер’єрі плоскою стелею, насланою по двох навхрест покладених, помережаних різьбленням сволоках. Четверики зрубів стін південного і північного рукавів завершуються стрімкими стіжкової форми восьмигранними заломами. Зверху заломи перекриває плоска стеля-плафон у вигляді витягнутого по лінії південь – північ восьмигранника.

Зовні бабинець, вівтар, південний і північний рукави перекриті двосхилими дахами з маленькими димничками на торцях. Над бабинцем дах дещо нижчий і менш крутий.

Об’єм зрубу стін центральної дільниці зовні хвилястим дахом першого залому переходить у восьмерик спокійних пропорцій (висота його помітно менша від довжини). Дах над другим заломом – також хвилястого контура – переходить в кубічний за пропорціями світловий ліхтар. Завершує дільницю грушоподібна з відливом глава, маленький глухий ліхтарик і кулька з хрестом.

Вихідний розмір для побудови плану-ширина центральної дільниці. Центральна дільниця – чотирикутник; довжина його – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині. Бабинець – квадрат, сторона його дорівнює ширині центра. Вівтар – чотиригранник; ширина його дорівнює ширині центра, а довжина – апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині центра. Південний і північний рукави – чотирикутники; їх довжина дорівнює довжині центра, а ширина – апофемі трикутника з стороною, що дорівнює довжині центра.

Зруби стін вівтаря, бабинця і південного та північного рукавів невисокі, їх висота менша за довжину плану і дорівнює половині діагоналі плану бабинця. Зруб стін центральної дільниці високий, стрункий; він вдвоє вищий за зруби стін вівтаря й бабинця. Висота зрубу стін центра дорівнює діагоналі плану дільниці. При складанні на землі східної [202]і західної граней залому використовувався шаблон, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а висота – 1/4 повної довжини плану дільниці; висота першого залому і зрубу стін разом дорівнюють діагоналі плану бабинця.

Довжина восьмерика дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а висота восьмерика і першого залому разом – 1/2 діагоналі плану центра. Висота центральної дільниці до початку другого залому дорівнює повній довжині плану центра і вівтаря, взятих разом.

Грані другого залому засклеплені під кутом в 65° (тобто для складання зрубу другого залому майстер використав як шаблон нижню частину трикутника, у якого висота дорівнює основі). Заготовляючи на землі зруб другого залому (східну і західну грані), майстер використав шаблон-трапецію, у якого основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань становить 1/2 основи, висота – також 1/2 основи і дорівнює висоті першого залому. У ліхтаря довжина і висота дорівнюють 1/2 довжини восьмерика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі діагоналі і повної ширини плану дільниці.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 199 – 202]