2017 р. Звід пам’яток України
Ігор Сьомочкін, Степан Пеняк
Розмір зображення: 593:641 піксел
Руїни Невицького замку, 12-13 ст. (іст., архіт.) На горі вулканічного походження біля с. Кам’яниця і шосе Ужгород-Ужок. На місці замку існувало городище північно-фракійського населення культури Гава ранньозалізного віку (8-7 ст. до н. е.) з укріпленнями – ровами і земляними валами. Імовірно, у середньовіччі тут було дерев’яне укріплення. Виявлені кам’яні фундаменти і стіни 12-13 ст., які займали лише верхню частину замку, – башти-донжона. Башта містила необхідне для спротиву за тривалої облоги. Для підвищення захисних якостей вхід у башту споруджувався з другого поверху. Під час загрози драбина або сходи знищували самі захисники донжона.
У березні 1241 навала хана Батия зруйнувала замок. Перші писемні згадки про замок припадають на 1274 і 1312, коли він входив у королівські володіння. У 1317-22 замок служив базою повстанців на чолі з ужанським жупаном Петром Петунею (Петенком) проти угорського короля Карла І Роберта з династії Анжу. У 1328 замок перейшов до франко-італійського роду Другетів. У 1440 в Угорщині розпочалася громадянська війна, тому Другети посилили замок. Як свідчать археологічні знахідки, у фортецю попадали величезні кам’яні гарматні ядра діаметром до 25 см. Для меншої уразливості від вогнепальної зброї зовнішню стіну зробили нижчою. Висунута вперед триповерхова вежа, що збереглася і нависає над ровом, була значною перепоною для ворога, якому важко було пройти повз неї непоміченим.
Сучасного вигляду замок набув на рубежі 15-16 ст. через важливе стратегічне значення дороги на Ужоцький перевал. У замку було 41 приміщення, а його загальна площа становила 1,5 тис. кв. м. Між другою й третьою захисними лініями (0,7 га) існувало невелике поселення ремісників. Кількість захисників замку разом із цивільними могло досягати більше півтисячі осіб. У замку використовувалися всі досягнення тодішньої цивілізації, зокрема водогін. Під час археологічних розкопок на території замку було знайдено кольорові кахлі. На одній з них зображений вершник, що мчить на тлі замку, на іншому – можливий портрет Другета.
1644 став фатальним в історії Невицького замку. За участь Іоанна Другета на боці австрійського короля Фердинанда ІІІ, замок зруйнували війська трансільванського князя Дьєрдя ІІ Ракоці.
Відтоді руїни замку збереглися у первісному вигляді (у двох приміщеннях знайдені навіть залишки камінів). У другій половині 19 ст. руїни стали улюбленим місцем туристів, адже звідси розкривається панорама мальовничої Ужанської долини. У 2011 в колишньому парку біля Невицького замку був встановлений пам’ятний знак лісівнику Каролю Вагнеру (1830-79), який впорядкував призамкову територію, заклав липову алею, посадив чимало декоративних і рідкісних дерев. Посередині цього терасоподібного парку діяв фонтан.
Невицький замок – це комплекс оборонних споруд, вміло пристосованих до гористого рельєфу місцевості, завдяки чому він має асиметричну форму.
Орієнтований на схід. Західна, закріплена підпругами стіна, обривається крутою скелею. Зі сходу замок огинає півколом глибокий рів і земляний вал. За ним здіймається фортечний мур з трьома напівовальними (на півдні і півночі) і трикутною (на сході) вежами. На південному заході розміщена в’їзна вежа-барбакан зі збереженими в ній бійницями. Від вежі дві паралельні стіни ведуть до замкових корпусів, які мають в плані форму неправильного еліпсу і утворюють у середині замкнутий двір. На південному сході, над уцілілими стінами височіє чотирикутна в плані, гладкостінна вежа-донжон з бійницями, яка зараз перекрита дерев’яним шатровим навершям з оглядовою галереєю на кронштейнах. У двох місцях на південній дворовій стіні зберігаються залишки каменів.
У моноліті скелі на подвір’ї видовбаний триметровий у діаметрі глибокий колодязь. Зі сходу головну корпусну будову захищає другий внутрішній рів.
Відновлення замку як туристського об’єкта почали в кінці 19 ст. і припинили під час Першої світової війни. У 1923 р. залишки Невицького замку перейшли до Ужгородського туристичного клубу, що встановив дерев’яну покрівлю на одній з башт.
У березні 1939 р. замок востаннє став об’єктом бойових дій. Кілька годин тут оборонялися чехословацькі вояки, паралізуючи наступ угорців. У 1967–68 пам’ятку законсервували. З 1989 р. сюди в археологічний табір щоліта з’їжджаються добровольці з усього світу. Вони знайшли понад півтисячі артефактів, зокрема унікальну колекцію середньовічних кахлів. Донині ця пам’ятка Закарпаття навіть у зруйнованому стані є головним архітектурним акцентом всієї Ужанської долини.
Джерела і література
Дзембас О. Невицький замок. Екскурс у середньовіччя та проблеми ХХ віку. – Ужгород: ТІМРАNI, 2013. – 130 с.; История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область. – К.: УСЭ, 1982. – C. 495-497; Мандруємо Закарпаттям. Історія Невицького замку // karpatnews.in.ua. – 2015. – 24 серпня; Офіцинський Р. Народні перекази Закарпаття. – Ужгород: Гражда, 2016. – С. 132-133.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 390 – 392.