Поселення

Валентина Непріна

Поселення, епоха неоліту (археол.). Урочище Грудок. У заплаві лівого берега р. Сейм, на правому березі р. Єзуч, за 1,0 км вверх за течією від впадіння її до р. Сейм. Займає підвищення в заплаві.

Виявлене та досліджене В.Непріною у 1971 – 74.

Досліджено ділянку площею 648 кв. м. Поселення існувало довгий час та має складну стратиграфію. Чітко виділені 2 культурних шари – вуглистий чорний пісок, що розташований під шаром сучасного грунту та сіро-зелений суглинок під шаром вуглистого піску. У верхньому шарі, що відноситься до культури неоліту ямковогребінцевої кераміки, виявлені уламки горщиків з глини з домішками піску, прикрашені переважно ямковим візерунком з «перлинами» під вінчиком, гофрованими краями з загладженою поверхнею.

Разом з ямковою керамікою знайдені фрагменти шоломоподібної кришки від горщика трипільської культури з заглибленим криволінійним візерунком та гостроконечний ніж на великій пластинці з ретушшю. З кременя – великі скребки, обушкові ножі, відщепи, пластинки, жолобчасті долота, клини, скребла. Верхній шар датується сер. – 2-ю пол. 4 тис. до н.е. Нижній шар містив залишки підлог жител, культові споруди з похованнями та скупченнями білого попелу, що відносяться до раннього та розвинутого неоліту, культура якого отримала назву лисогубівської за місцезнаходженням поблизу села Лисогубівка.

Три житла займали південно-західну частину поселення. Відрізнялися глинобитними підлогами чотирикутної форми з вогнищами посередині або по кутах з виходами у бік річки, площею 54, 30, 20 кв. м. Поблизу жител знаходилися відкриті вогнища та місція господарської діяльності. Між культовими спорудами та житлами широка смуга потужністю від 0,1 до 0,4 м відкладень білого попелу від спалених розкладених стулок черепашок, м’якоть яких використовувалася в їжу.

Культові споруди – три грушоподібні за формою ями глибиною 0,4 м, що заповнені попелом, над одною з них було перекриття, що спиралося на три стовпи. Поблизу неї – дитяче поховання та поховання дорослого, якого було недбало кинуто в могилу. Тут же курганоподібне скупчення попелу, висотою 0,9 м і 552 предмети з кременя: нуклеуси, відщепи, пластинки, ножі з пластин з виділеними ретушшю руків’ями, різці з плоскими схилами, пластинки з зубчиками, вкладиш з підтісуванням з брошка, велика трапеція, трикутники, сокири транше, округлі та кінцеві скребки з відщепів. З кварциту – ступки та зернотерки ромбоподібної та трапецієподібної форми, пести-розтиральники, скребло, сокира, різець, скобель, кувадло.

З рогу та кістки – мотика, три наконечника копалок, 2 тесла, втулки, проколка, кістки з нарізками. Кераміка чотирьох технологічних груп. В глину домішувався пісок, кривавик, пташине пір’я, рослинні волокна, зрідка товчені черепашки. Форма горщиків – прямостінні з розложистими конусоподібними денцями. Прикрашені гребінкою, ямками, прогладжено-лінійним візерунком, наколами, «перлини» розташовуються під вінчиками з смугами орнаменту, що спускаються до денець. Знахідки кісток відносяться до свійських (бик, собака) та диких (кінь, олень благородний, тур, лось, козуля, ведмідь, кабан, бобер, вовк, видра, заєць, черепаха) тварин. Є кістки риб, численні черепашки сухопутні та річкові.

Жителі поселення займалися мисливством, рибальством, збиральництвом, почали освоєння землеробства та тваринництва. Культура лисогубівського поселення своїм походженням пов’язана з культурами сурсько-дніпровською, приазовською та бугодністровською культурами доби неоліту півдня України. На поселенні ще є ділянки придатні для дослідження. Матеріали досліджень зберігаються в ІА НАН України.

[Неприна В. И. Лисогубовское поселение раннего и развитого неолита в лесной полосе Левобережной Украины / В. И. Неприна // Материалы каменного века на территории Украины. – К., 1984. – С. 107 – 123; Неприна В. И. Кремневый комплекс нижнего слоя Лисогубовского поселения / В. И. Неприна // Орудия каменного века. – К., 1978. – С. 97 – 106.; Неприна В. И. Памятники каменного века Левобережной Украины / В. И. Неприна, Л. Л. Зализняк, А. А. Кротова. – К., 1986. – С. 147 – 149.]

Поселення, епоха неоліту (археол.). На підвищенні між старим та новим руслом р. Єзуч, за 0,5 м від села по дорозі до с. Озаричі, урочище Острів.

Відкрите Б.Філіпченко, досліджене В.Непріною у 1971.

Культурний шар частково розораний, зберігся тільки в нижній частині. З поселення походять матеріали аналогічні знахідками з поселення в урочищі «Грудок».

[Неприна В. И. Лисогубовское поселение раннего и развитого неолита в лесной полосе Левобережной Украины / В. И. Неприна // Материалы каменного века на территории Украины. – К., 1984. – С. 107 – 123; Неприна В. И. Кремневый комплекс нижнего слоя Лисогубовского поселения / В. И. Неприна // Орудия каменного века. – К., 1978. – С. 97 – 106.; Неприна В. И. Памятники каменного века Левобережной Украины / В. И. Неприна, Л. Л. Зализняк, А. А. Кротова. – К., 1986. – С. 147 – 149.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 513 – 514.