Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Дмитра (стара)

Церква св.Дмитра (стара)

Луково. Церква св. великомученика Дмитра, 1796 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 270.

Дмитрівська церква 18 ст. (дерев.) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною : список. – К. : Держбудвидав, 1956 р., с. 36].

Луково Іршавський район

Церква св. великомученика Дмитра. 1796. (УПЦ)

У XVIII ст. церква в Лукові була філією Імстичівської парохії. У 1748 р. дерев’яна церква була вкрита соломою. У 1797 р. рада намісництва обговорювала питання про закінчення спорудження мурованої церкви, але на кам’яній арці вхідних дверей зберігся напис: “POKУ БОЖА AΨЧS (1796) М.ЮНІЯ ДНЯ Л (30)”, отже, луківську церкву будували приблизно в один час із імстичівською та монастирською.

Усі три церкви походять з кінця XVIII ст. і мають ряд спільних конструктивних ознак і гарну художню розробку стін та башт. Усе це ставить ці храми між чудові пам’ятки Закарпаття в стилі бароко. Вхід церкви оздоблював гарний бароковий рельєф з кам’яною плитою, на якій було написано прізвища фундаторів церкви.

На жаль, під час одного з останніх ремонтів до західного фасаду прибудували закритий коридор і зруйнували барокове обрамлення. Розповідають, що попередня дерев’яна церква стояла поряд, а коли кам’яна вже була готова, то ніхто не насмілювався перенести до неї престол, бо казали, що хто це зробить, – помре. Проблему вирішили так, що запросили старого священика з сусіднього села, який узяв на себе перенесення.

Усередині церква дуже затишна. Іконостас уже новий, роботи місцевого різьбяра Івана Ляха, але ікони старі. Напис на звороті намісної ікони Ісуса Христа повідомляє, що храм оновлювався за єпископа П. Ґебея (тобто в кінці 1920-х років). Священиком тоді був Іван Лендєл, кураторами – Василь Лях, Василь Фанта, Штефан Фанта, Федор Зейкан, церківником – Іван Лях. Розписи в храмі робив Іван Андрішко у 1958 р. Останнє малювання інтер’єра здійснив у кінці 1970-х років художник Іван Фанта.

У вежі написано дату – 1834, що, можливо, свідчить про час одного з ремонтів. У останні роки XIX ст. дубові шинґли на дахах замінили цинковою бляхою.

Біля церкви стоїть проста каркасна дерев’яна дзвіниця з трьома дзвонами. Найбільший дзвін має напис по-угорськи та по-українськи – “ВОЙНОВА ПАМНЯТЬ 1914 – 1918”. Менший дзвін відлив Арношт Дьєполд у Празі в 1921 р. для православної громади, а найменший – виріб ужгородської фірми “Акорд” з 1927 р. Церкву оточує мальовничий кам’яний мур з чотирма проходами.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 270 – 271.