Церква св. Михаїла / св. Миколи

Розмір зображення: 800:586 піксел

Воля Корибутова. Церква перенесена з Любіня. Фото Богдана Мартинюка, лютий 2001 р. Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 271.

Першу згадку про церкву історик І. Крип’якевич датує 1608 р. 1 У 1647 р. була збудована нова дерев’яна, як свідчив напис на полі “Євангелія”, яке зберігалося в церкві. 2 Акт візитації 1726 р. подає її опис: “Церква св. арх. Михайла дерев’яна, стара, ще не струхлявіла. Банька на церкві просто формована, а на бабинці і вівтарі – дах. Дзвіниця з бабинцем одним зрубом виведені”. 3 У акті візитації 1779 р. зазначено, що церква вже “підпадає руїні”. 4 У 1784 р., як свідчив напис на одвірку “Haec domus D. А. 1784 die 18 instructa”, коштом громади і дідича Володави Адама Чарторийського збудовано нову дерев’яну церкву св. Миколи і окрему дерев’яну дзвіницю. 5 Це була тридільна будівля з двома захристіями по сторонах вівтаря, двосхилі дахи якої вінчали три маківки. Ремонтована у 1851 р., 6 тоді ж в церкві встановлено органи і новий іконостас. 7 Іконостас і стелі розписав А. Цєшинський з Варшави8. Наступний ремонт здійснено у 1873 р. 9 Громада вчинила опір відлатинщенню обряду у 1867 р. та введенню православ’яу 1872-1874 рр. 10 З 1875 р. – православна. Після першої світової війни перетворена на костел. 11 Православна громада збудувала у 1936 р. будинок молитви, який був знищений у 1938 р. 12

А у 1939 р. церкву розібрали і затриманого матеріалу збудували костел в селі Воля Корибутова, перенісши туди і частину внутрішнього вистрою – вівтарик кінця XVIII ст., фрагменти давнішого вівтаря XVIII ст. та окремі ікони (зокрема, ікона “Непорочного зачаття Пр. Богородиці” 1908 р. пензля Івана Комаря). 13 Відновлена під час німецької окупації православна парафія діяла у пристосованому приміщенні. 14

1. Крип’якевич І. Церкви Холмщини і Підляшшя. – Холм, 1944. – С. 45-49.

2. Историко-статистическое описание церкви Лю-бень. // ХВЕВ, 1888. № 12. – С. 197.

3. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 780, a. 276.

4. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 774.

5. Историко-статистическое описание церкви Лю-бень. // XBEB, 1888. № 12. – С. 197; Лонгинов А. Червенские города. – Варшава, 1885. – С. 336.

6. Историко-статистическое описание церкви Лю-бень. // XBEB, 1888. № 12. – С. 197.

7. Maliszewski М., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992.

8. Историко-статистическое описание церкви Лю-бень. // XBEB, 1888. № 12. – С. 197.

9. Там само.

10. Pruszkowski J. Martyrologium czyli męczeństwo Unji Swientej na Podlasiu. Lublin, 1921. – S. 272-273.

11. Siwicki M. Dzieje konfliktów Polsko-Ukraińskich. Warszawa, 1992. T. l. – S. 128.

12. Інтерпеляція посла д-ра Степана Барана до премієр міністра (1938). // Надбужанщина. – Нюйорк, Париж, Сідней, Торонто. 1986. Т. 1. – С. 700-713.

13. Górak J. Typy i formy drewnianej architektury sakralnej Lubelszczyzny. // Kwartalnik architektury i urbanistyki. – Warszawa, 1987. T. XXXII. Z. 3-4. – S. 239-250; KZSzP. Z. 5. Powiat Chełmski. – Warszawa, 1968. – S. 67.

14. Холмський православний народній календар на 1942 р. – Холм, 1941. – С. 61.