Церква св.Михаїла
Розмір зображення: 800:569 піксел
Лази. Воловецький район
Церква св. арх. Михайла. 1902. (УПЦ)
У 1692 р. Лази були філією Верхніх Воріт. У 1733 р. за священика Івана Ляховича в селі була дерев’яна церква св. Михайла з трьома дзвонами.
Остання згадка про дерев’яну церкву належить до 1881 p., але, очевидно, вона ще стояла якийсь час після спорудження мурованої або зберігалися окремі її частини, бо в 1920-х роках російський дослідник Всеволод Саханєв скопіював напис на верхній частині одвірка:
“Изволениемъ отца, поспішениемъ с[ы]на и совершениемъ стаго д[у]ха аминь | Создался храмъ сей року божого АΨНВ (1752) мца мая КS (26) | за благослованїем бголюбиваго еппа Мануила Олшавского | ктитор Стефан Корнаш избр. иереем Михайло И.”
Інший напис скопійовано з верхньої частини рами образа Богоматері:
“Сей образъ купилъ Штефан Корнашівъ из братом Василемъ |…омъ своимъ Михаиломъ и жонами своими и чади своими за опущение гріхов и за померших ся родичівъ своихъ ти образи разомъ поставлени”.
Написи на книгах повідомляли, що Євангеліє купила Марія Зрицична 1696 p., а Тріод – ієрей Іван Ляхович.
Сучасну кам’яну церкву споруджували з 1902 по 1904 р. За легендою, на місце спорудження вказав хрест, знесений під час бурі зі старої церкви. Ділянку відпустив громаді Матвій Дербаль, а з жертвувачів на храм відзначився щедрістю Щирицький. До зведення храму були причетними куратори П. Биркович, Гафинець, Хлицко.
У 1907 р. завдяки о. Івану Азарію церкву помалювали і встановили новий іконостас, вирізьблений, за переказом, різьбярем Климовичем. Церкву благословив на празник Успіння о. Теодор Матяцко. Біля церкви стоїть монументальна дзвіниця, набагато більша за інші дзвіниці Воловеччини, поставлена близько 1931 р. місцевим майстром В. Гафинцем.
Нижній зрубний ярус і наступний каркасний відповідають традиційним формам, але шатрове завершення з великою сферичною банею і чотирикутним шатром над нею нехарактерне для дзвіниці цієї місцевості.
Подібні дзвіниці розповсюджені на галицькій Бойківщині в селах Нижнє Висоцьке, Яблунів, Матків. Тепер дзвіницю повністю оббито бляхою.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 334 – 335.