1999 р. Звід пам’яток Києва

Ганна Мілгородська, Євдокія Ольшанська, Тетяна Скібщька

Житловий будинок 1904 р., в якому проживали Ахматова А. А., Прилюк Д. М., бував Гумільов М. С.

(архіт., іст.).

Вул. Заньковецької, 7.

На червоній лінії забудови вулиці. Споруджений як прибутковий на території садиби інженера шляхів сполучення В. Демченка. У стилі модерн. За проектом арх. О. Вербицького. Є частиною запроектованого об’єму: наріжний бік будинку з баштою, що виходив би на вул. Лютеранську, не зведено. У вересні 1941 р. будинок спалено, відбудовано після війни.

Семиповерховий, з першим цокольним поверхом у приямку, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, з двома ризалітами на дворовому фасаді, двосекційний, кожна секція має на поверсі по дві квартири. Перекриття плоскі. Центральну вісь фасаду виявлено сегментним у плані еркером у третьому – п’ятому поверхах, бічні осі – вузькими прямокутними еркерами сходових кліток з плоскими аттиками, а також рядами балконів. Чітка система вертикалей фасаду комбінується з характерним для прибуткових будинків стилю модерн ускладненим ритмом різних за формою вікон. Центр сьомого поверху завершено стрічковим балконом. Спрощена пластика фасаду відзначається витонченістю тонко модельованих нечисленних деталей – рельєфних смуг із стилізованими рослинними – мотивами на третьому і шостому поверхах, великих замкових каменів з рельєфними вставками, що відходять від них, плоского дощаного русту. Особливої характерності будинку надають великі жіночі маскарони у простінках вікон четвертого поверху. Збереглися ковані огорожі балконів і сходових кліток оригінального рисунка. На поч. 1900-х pp. будинок був одним з найвищих у центрі міста.

В 1906 – 07 рр. тут на першому поверсі у п’ятикімнатній квартирі № 4 (належала кузині М. Змунчиллі) проживала Ахматова Анна Андріївна (справж. – Горенко; 1889 – 1966) – поетеса.

Вперше приїхала до Києва взимку 1894 р., де оселилася в готелі на Інститутській вул. зі своєю родиною. В 1906 – 07 рр. навчалася в останньому класі Фундуклеївської гімназії. Під час перебування у цьому будинку написала ряд поезій, у паризькому журналі «Сіріус» (1907 р., № 2 за підписом «Анна Г.») з’явилася перша публікація вірша. В 1907 р. поетесу відвідав М. Гумільов. В 1908 – 09 рр. навчалася на юридичному відділенні Вищих жіночих курсів, проживаючи у флігелі будинку № 23/25 на вул. Тарасівській, відвідувала кузину на вул. Заньковецької, де вдруге (1909) зустрілася з М. Гумільовим. В 1910 р. А. Ахматова взяла шлюб з ним у Миколаївській церкві на Микільській Слобідці (не збереглася).

Тематика багатьох віршів поетеси 1907 – 14 рр. пов’язана з її київським життям (цикл «Київський зошит» тощо; опубліковані у збірках «Вечір» та ін.). Рання творчість А. Ахматової пов’язана з акмеїзмом – модерністською течією в поезії 1910-х pp.

В 1976 – 87 рр. у квартирі № 12 жив Прилюк Дмитро Михайлович (1918 – 87) – журналіст, письменник, член Спілки журналістів (з 1958), доктор філологічних наук (з 1974). Підготував навчальний посібник «Теорія і практика журналістської творчості. Проблеми майстерності» (1983). У 1976 р. з його ініціативи створено республіканський науковий збірник «Журналістика. Преса, телебачення, радіо», відповідальним редактором якого він був у 1976 – 83 рр., потім залишався членом редколегії. В 1965 – 82 рр. – декан факультету журналістики, завідувач кафедри теорії і практики радянської преси Київського університету ім. Т. Шевченка. Твори: роман «Повноколосся» (1977), повісті «Село, а в ньому люди» (1976), «Земносили» (1979), «Ми були молоді» (1980), збірки оповідань «Кохання не залишу» (1980), «Веселі пригоди з доброї нагоди» (1987), цикл повістей «Відгомін» (1979 – 83). У перекладі російською мовою вийшли збірки публіцистики «Село на нашій Україні» та повістей «Сивина юних» (1987).

Жив у двокімнатній квартирі на п’ятому поверсі у лівій частині будинку.

В 1989 р. з нагоди 100-річчя А. Ахматової на фасаді встановлено меморіальну дошку (білий мармур, арх. В. Дормідонтов); в 1991 р. – бронзову меморіальну дошку з горельєфним портретом Д. Прилюка (ск. С. Андрейченко, арх. К. Сидоров).

ЦДАМЛМУ, ф. 11, оп. 1, спр. 24, 134;

Іваненко В. Г. Вагомий внесок у розвиток журналістикознавства // Журналістика, преса, телебачення, радіо. – 1988. – Вип. 20;

І пам’ять в серці одзоветься // Прапор комунізму. – 1988. – 3 листоп.;

Ольшанская Е. М. «И вовсе не знала, что это счастье» // Комсомольское знамя. – 1988. – 24 июня;

Її ж. Утренний час // Веч. Киев. – 1986. – 15 февр.;

Письменники Радянської України. 1917 – 1987. Біобібліогр. довідник. – К., 1988;

Ранние письма Анны Ахматовой // Новый мир. – 1986. – № 9.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 390.