Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Заньковецької вулиця, кін. 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

З’єднує вулиці Архітектора Городецького і Лютеранську, має зв’язок з Хрещатиком через пасаж. Сквер на розі вул. Архітектора Городецького не забудовувався з часу прокладання вулиці. Розпланована на поч. 1890-х pp. на місці великої садиби професора медицини Київського університету Ф. Мерінга. Називалася Мерінгівською (з 1890-х pp.), з 1937 р. – ім’ям А. Фірдоусі (бл. 940 – 1020 чи 1030) – перського і таджицького поета. В 1944 р. дістала сучасну назву на честь корифея української сцени Заньковецької Марії Костянтинівни (1854 – 1934). Пряма недовга вулиця забудована багатоповерховими прибутковими будинками у стилях історизму і модерн: № 1 (арх. М. Яскевич), № 3/1 (арх. В. Ніколаєв), № 4 (будинок пасажу, арх. П. Андрєєв), № 6, 10/7 (арх. М. Казанський), № 7 (арх. О. Вербицький).

Забудова вулиці характеризується цілісністю, має характерну для кін. 19 – поч. 20 ст. об’ємно-просторову структуру з рівномірною ритмікою фасадів і акцентуванням наріжних будинків баштовими завершеннями дахів, аттиками. Забудову, яка склалася, органічно доповнили житловий будинок кооперативу «Радянський лікар» № 5/2 (архітектори П. Альошин, О. Колісниченко) і № 8 (1950-і pp.) радянського періоду. У дорадянський час в будинку № 8 були кафешантан «Аполло» і театр Геймана (у 1918 р. – Державний драматичний театр, у 1919 р. – Музична драма), згодом – приміщення робітничих клубів, у 1930-і pp. – театр Київського військового округу; в 1941 р. будинок зруйновано. Пам’ятками архітектури та історії є будинки № 4 (1913 – 14), 5/2 (1931 – 36), 6 (1914), 7 (1904), 10/7 (1901), в яких проживали у різний час співак І. Паторжинський (№ 4), письменники А. Ахматова, Д. Прилюк (№ 7), мистецтвознавець І. Врона, поетеса Н. Забіла, архітектор Є. Катонін, академіки АН УРСР О. Макарченко, М. Пасічник, письменник Ю. Смолич (усі – у № 5/2).

Тетяна Скібіцька

Вулиці Києва. – К., 1995.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 387.