Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

Блюдо, 1723 р.

Блюдо, 1723 р.

Розмір зображення: 796:800 піксел

Як правило, кожний майстер мав одне тавро і користувався ним до кінця життя. Але траплялося, що один і той же майстер мав два тавра. Так, київський золотар Іван Равич у 20-х роках XVIII ст. позначав свої вироби двома писаними латинськими літерами «JR». Таке тавро виявлено на келиху 1722 р. (КДІМ, № 310), блюді 1723 р. (КДІМ, № 4599) та свічнику 1721 р. (КДІМ, № 5498). Пізніші вироби Равич таврував друкованими латинськими літерами – «IR». Про те, що обидва ці тавра належать саме Равичу, свідчить його підпис на виробах, позначених цими таврами. (с. 44 – 45)

У 1723 р. на замовлення Видубицького монастиря Равич викарбував велике срібне блюдо з позолотою (КДІМ, № 4599), яке вражає сміливістю й урочистістю орнаментальних прикрас. Блюдо мілке, форма його кругла, на дні, в медальйоні, високим рельєфом викарбувано патрона монастиря архістратига Михаїла. По краю медальйона вигравірувано:

«Чудо святого Архістратига Міхаила. Сооружися сіє блюдо при всечестном иеромопасе Феодосии Хоменко игумене Выдубецком. Коштом монастирским року 1723»;

Усе поле бортів і дно блюда щедро оздоблені рослинним орнаментом. Кругла форма предмета підказала майстрові замкнуту композицію орнаменту. Від композиційного центра акантового розводу, що знаходиться на дні під медальйоном, в обидва боки стрімко розходяться довгі виткі парості акантового листя. Від вінець вони, енергійно вигинаючись од боків медальйона, стелять своє розкішне віття на полі. Зверху обидві парості сходяться докупи, а потім знову розходяться в протилежні боки й роблять енергійні, останні завитки, в яких викарбувані соковиті квіткові бутони. Борти оздоблені орнаментом такого ж характеру. Все це надає блюду великої художньої виразності й логічної завершеності. (с. 110)

Блюдо кругле, карбоване. Майстер І. Равич. 1723 р. Державний історичний музей УРСР у Києві, № 4599

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 179.