Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Ольга Маркова, Лариса Федорова

Житловий будинок 1969 р., в якому проживали відомі вчені

(іст.).

Вул. Володимирська, 51/53.

На червоній лінії забудови, на перехресті вулиць Володимирської та Б. Хмельницького. Автор проекту – арх. В. Гопкало. Чотирнадцятиповерховий, з дванадцятьма житловими поверхами. Стіни облицьовано блоками з дрібною керамічною плиткою. На першому поверсі містяться аптека, театральна каса, виставочна зала і магазин квітів. Є негативним прикладом порушення масштабу і архітектурної цілісності містобудівного середовища. У цьому будинку проживали:

– в 1970 – 93 рр. у квартирі № 93 – Бабій Борис Мусійович (1914 – 93) – правознавець, акад. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). В 1968 – 88 рр. – акад.-секретар Відділення економіки, історії, філософії та права АН УРСР, з 1988 – радник Президії АН УРСР. Завідувач відділу (1969 – 88), директор (1974 – 88) Інституту держави і права АН УРСР. Наукові праці з теорії та історії держави і права, історії правової науки. Відзначений Державною премією УРСР (1981).

– у 1970-х pp. у квартирі № 33 – Бєлєвцев Яків Миколайович (1912 – 93) – геолог, акад. АН УРСР (з 1967). Завідувач відділу (з 1969), заступник директора (1978 – 88) Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (з 1993 р. – Інститут геохімії, мінералоги та рудоутворення). Автор наукових праць, присвячених дослідженню будови й умов утворення залізорудних та рідкіснометалевих родовищ Українського щита, теорії метаморфогенного рудоутворення. У цей період відзначений Державними преміями УРСР (1973) та СРСР (1974). З 1980-х pp. мешкав на Дарницькому бульв., 1-а.

– у 1970 – 88 рр. у квартирі № 102 – Бєліцер Володимир Олександрович (1906 – 88) – біохімік, акад АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1970). Завідувач відділу (1945 – 87), директор (1969 – 72) Інституту біохімії АН УРСР Досліджував біохімію клітинного дихання, вивчав структури та функцію білка Відзначений Державною премією УРСР (1987), премією ім. О Палладіна АН УРСР (1982).

– у 1970 – 90 рр. у квартирі № 82 – Делімарський Юрій Костянтинович (1904 – 90) – хімік, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). Директор (I960 – 73), завідувач відділу (з 1973) Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР (з 1993 р. – ім. В. Вернадського). Автор наукових праць з теорії електродних потенціалів, електрохімічної кінетики, розробки методів одержання рідкісних та тугоплавких металів. Відзначений Державною премією УРСР (1988), премією ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1972).

– у 1970 – 71 рр. у квартирі № 73 – Зеров Дмитро Костянтинович (1895 – 1971) – ботанік, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1965), директор Інституту ботаніки АН УРСР (1946 – 63). У період проживання в цьому будинку – завідувач відділу історії флори інституту, почесний член Всесоюзного ботанічного товариства (з 1968) і Болгарського ботанічного товариства (з 1969). Наукові праці присвячено систематиці, флористиці й філогенії спорових рослин, болотознавству, ботанічній географії, палеоботаніці, розвитку ботанічної науки в Україні.

– у 1970 – 78 рр. у квартирі № 44 – Кавецький Ростислав Євгенович (1899 – 1978) – патофізюлог-онколог, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з I960). У 1960 – 78 рр. – директор Українського НДІ експериментальної та клінічної онкології МОЗ УРСР (з 1971 р. – Інститут проблем онкології АН УРСР, з 1991 – Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології АН України), якому 1978 р. присвоєно ім’я Р. Кавецького. Досліджував теоретичні та практичні проблеми онкології, засновник української школи онкологів експериментального профілю. У цей період відзначений Державними преміями УРСР (1972, 1981 рр. – посмертно).

– у 1970 – 79 рр. у квартирі № 83 – Кільчевський Микола Олександрович (1909 – 79) – вчений у галузі механіки і математики, акад. АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1977). Завідувач відділу гідропружності Інституту механіки АН УРСР (з 1959). Автор наукових праць у галузі загальної механіки, теорії оболонок, пружності, удару. У цей період відзначений Державною премією УРСР (1979), премією ім. О. Динника АН УРСР (1977).

– у 1970 – 73 рр. у квартирі № 26 – Коваленко Анатолій Дмитрович (1905 – 73) – вчений у галузі механіки, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1964). Директор Інституту механіки АН УРСР (1959 – 65), в період проживання у цьому будинку – завідувач відділу. Наукові праці присвячено питанням термопружності й термопластичності. Відзначений Державною премією УРСР (1971).

– у 1970 – 90 рр. у квартирі № 50 – Копитов Віктор Филимонович (1906 – 90) – вчений у галузі металургії та теплотехніки, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1981). Директор Інституту газу АН УРСР (1952 – 85), пізніше – радник при дирекції. Автор наукових праць з питань газифікації вугілля і мазуту, теорії спалювання палива, теплообміну в печах, екології повітря.

– у 1970 – 87 рр. у квартирі № 12 – Кремньов Олег Олександрович (1919 – 87) – теплотехнік, акад. АН УРСР (з 1976). Керівник відділення і заступник директора Інституту технічної теплофізики АН УРСР (з 1969). Досліджував проблеми інтенсифікації тепломасообмінних технологічних процесів. У період проживання в цьому будинку відзначений Державною премією УРСР (1983), премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1987).

– у 1972 – 94 рр. у квартирі № 21 – Кухтенко Олександр Іванович (1914 – 94) – вчений у галузі технічної кібернетики, акад. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). Завідувач відділу Інституту кібернетики АН УРСР (1963 – 88), пізніше – радник при дирекції. Автор наукових праць з питань теорії автоматичного керування, побудови складних технічних систем керування. Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1991), премією ім. В. Глушкова АН УРСР (1986).

– у 1970 – 79 рр. у квартирі № 107 – Лазаренко Євген Костянтинович (1912 – 79) – геолог, акад. АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1961). У 1969 – 71 рр. – директор Інституту геологічних наук АН УРСР, з 1971 р. – завідувач відділу Інституту геохімії та фізики мінералів АН УРСР (тепер Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України). Під час проживання у цьому будинку був віце-президентом Всесоюзного (з 1971) і президентом Українського (1970 – 78) мінералогічних товариств, почесним членом ряду вітчизняних та зарубіжних мінералогічних товариств, почесним директором Університету Мари Кюрі-Склодовської у Любліні. Наукові праці присвячено загальній та регіональній мінералогії – систематиці и номенклатурі мінералів, їхньому генезису, зв’язку конституції мінералів з умовами їхнього утворення, історії мінералогії й місцезнаходженню корисних копалин України і Уралу. Один з авторів «Мінералогічного словника» (1975) й ряду підручників.

– у 1976 – 97 рр. у квартирі № 38 – Мельничук Олександр Савич (1921 – 97) – мовознавець, чл.-кор. АН СРСР (з 1981), акад. АН УРСР (з 1985), заслужений діяч науки і техніки України (з 1991). В 1971 – 78 рр. – акад.-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР. Завідувач відділу Інституту мовознавства АН УРСР (з 1961). Hayкові праці присвячено загальному і слов’янському мовознавству.

– на поч 1970-х рр. у квартирі № 30 – Михалевич Володимир Сергійович (1930 – 94) – вчений у галузі кібернетики, акад. АН УРСР (з 1973) і АН СРСР (з 1984), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1990), акад.-секретар Відділення АН України (з 1988), директор Інституту кібернетики АН УРСР (з 1982). Під час проживання у цьому будинку – завідувач відділу й заступник директора інституту (1962 – 82), відзначений Державною премією УРСР (1973), премією ім. М. Крилова АН УРСР (1971). Тематика досліджень – теорія оптимальних рішень, економічна кібернетика, концепція інформатизації суспільства. Пізніше проживав на Кловському узвозі, 4; вул Січневого повстання, 12б.

– у 1970 – 75 у квартирі № 72 – Підоплічко Іван Григорович (1905 – 75) – зоолог і палеонтолог, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1965), акад.-секретар Відділу загальної біології АН УРСР (1966 – 70). У ці роки очолював Інститут зоології АН УРСР (1965 – 73), в 1973 – 75 рр. – директор Палеонтологічного та Центрального науково-природознавчого музеїв АН УРСР, голова Музейної ради при Президії АН УРСР, відповідальний редактор журналу «Вестник зоологии», віце-президент Всесоюзного теріологічного товариства. Наукові праці присвячено зоології, палеонтології, геології, палеогеографії, археології та антропології, охороні природи й музеєзнавству, народній творчості Відзначений Державною премією УРСР (1975).

– у 1970 – 86 рр. у квартирі № 85 – Поваренних Олександр Сергійович (1915 – 86) – мінералог і кристалохімік, акад. АН УРСР (з 1973), заслужений діяч науки УРСР (з 1975). Завідувач відділу (з 1969) Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (тепер – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України). Один із зачинателів кристалохімічного напряму досліджень в Україні. Науковий доробок – з питань кристалохімії та хімії мінералів, історії мінералогії Відзначений Державною премією УРСР (1983), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1973).

– у 1970 – 75 рр. у квартирі № 19 – Погребняк Петро Степанович (1900 – 76) – лісівник і ґрунтознавець, акад АН УРСР (з 1948), віце-президент АН УРСР (1948 – 50), з 1964 р. – завідувач відділу фізичної географії Сектору географи АН УРСР й відділу Інституту ботаніки ім. М. Холодного АН УРСР. В 1970 – 76 рр. – редактор ряду наукових збірників, присвячених розвитку географії України, обміну речовин в екосистемах рівнинної частини України, геохімії ландшафтів, охороні природи. Один з основоположників порівняльної фітоекології. Автор наукових досліджень в галузі лісознавства, фізіологи живлення деревних і чагарникових порід, лісової гідрології, заліснення пісків.

– у 1970 – 82 рр. у квартирі № 95 – Порфир’єв Володимир Борисович (1899 – 1982) – геолог, акад АН УРСР (з 1957), директор Інституту геологічних наук АН УРСР (1963 – 68). Під час проживання у цьому будинку – завідувач відділу інституту (з 1968). Автор наукових праць, присвячених дослідженню природи, умов утворення, закономірностей просторового розміщення родовищ нафти, газу, вугілля, горючих сланців Відзначений Державною премією УРСР (1971), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1980).

– у 1970 – 75 рр. у квартирі № 38 – Савін Гурій Миколайович (1907 – 75) – механік, акад АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1966), віце-президент АН УРСР (1952 – 57), директор Інституту механіки АН УРСР (1958 – 59). Під час проживання у цьому будинку – завідувач відділу інституту, відзначений премією ім. О. Динника АН УРСР (1973). Наукові праці присвячені механіці суцільного середовища, історії механіки в Україні.

– у 1970 – 92 рр. у квартирі № 34 – Смирнов Адріан Анатолійович (1908 – 92) – фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1984). У цей період – віце-президент АН УРСР (1970 – 74), завідувач відділу Інституту металофізики АН УРСР (1955 – 87), потім – науковий консультант. Автор наукових праць з теорії недосконалих металевих кристалів, зробив значний внесок у розвиток теорії металів та сплавів. Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1988), премією ім. К. Синельникова АН УРСР (1981).

– у 1970 – 76 рр. у квартирі № 49 – Субботін Серафим Іванович (1906 – 76) – геофізик, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1966), у 1960 – 76 рр. – директор Інституту геофізики АН УРСР, який з 1978 р. носить його ім’я. В 1963 – 76 рр. – акад.-секретар Відділення наук про Землю та Космос АН УРСР. Наукові дослідження присвячено виявленню основних структурних закономірностей земної кори. Праці вченого поклали початок новій школі українських геофізиків, створенню стійкої теорії про мантію землі як джерела речовини земної кори, енергії її руху й перетворення. У цей період відзначений Державною премією УРСР (1972), премією ім. В. Вернадського АН УРСР (1976).

– у 1970 – 88 рр. у квартирі № 31 – Толубинський Всеволод Іванович (1904 – 88) – теплофізик і теплоенергетик, акад АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). У цей період працював завідувачем відділу Інституту теплофізики АН УРСР, одночасно у 1963 – 72 рр. – його директор. Науковий доробок присвячено питанням технічної теплофізики та теплоенергетики Відзначений премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1981).

– у 1970 – 86 рр. у квартирі № 108 – Федоров Євген Павлович (1909 – 86) – астроном, акад. АН УРСР (з 1969), директор Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (1959 – 73), одночасно – за відувач відділу (з 1959). Наукові праці присвячено проблемам обертання Землі, руху полюсів Землі і зв’язку цих явищ з різними геофізичними процесами. Розробив метод побудови системи небесних координат, що не залежать від параметрів руху Землі (1971). Заснував школу вивчення руху Землі, яка вперше почала широко застосовувати методи теорії випадкових функцій до аналізу астрономічних спостережень. Відзначений Державною премією УРСР (1983).

– у 1970 – 84 рр. у квартирі № 77 – Шамота Микола Захарович (1916 – 84) – літературознавець, акад АН УРСР (з 1967), акад.-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР (1966 – 71). Директор Інституту літератури АН УРСР (1961 – 78), одночасно – завідувач відділу (з 1957). Досліджував сучасний літературний процес в Україні. Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1978).

– у 1970 – 93 рр. у квартирі № 3 – Шпак Марат Терентійович (1926 – 93) – фізик, акад. АН УРСР (з 1990), заслужений діяч науки УРСР (з 1986). Директор Інституту фізики АН УРСР (1970 – 87), одночасно завідувач відділу (1966 – 93). Автор наукових праць у галузі фізики твердого тіла, квантової електроніки, нелінійної оптики, брав участь у створенні серії лазерів. Відзначений Державними преміями УРСР (1974, 1986).

Мешканцями будинку були також члени-кореспонденти АН УРСР: Арбузов Мойсей Петрович (1908 – 84) – вчений у галузі фізики металів (квартира № 70); Гуслистий Костянтин Григорович (1902 – 73) – історик та етнограф (квартира № 20); Зосимович Володимир Павлович (1899 – 1981) – генетик і селекціонер (квартира № 42); Кирилюк Євген Прохорович (1902 – 89) – літературознавець (квартира № 28); Куриленко Онисим Данилович (1904 – 82) – хімік (квартира № 79); Кучеров Пантелеймон Степанович (1902 – 73) – вчений у галузі гірничої механіки (квартира № 53); Латишев Георгій Дмитрович (1907 – 73) – фізик (квартира № 78); Московець Семен Микитович (1900 – 71) – вірусолог (квартира № 24); Попов Павло Миколайович (1890 – 1971) – літературознавець, фольклорист, мистецтвознавець (квартира № 74); Черніков Сергій Миколайович (1912 – 87) – математик (квартира № 103); Шевченко Федір Павлович (1914 – 95) – історик (квартира № 9).

У 1979 р. в проході на подвір’я будинку на правому уступі фасаду встановлено меморіальну дошку П. Погребняку з барельєфним портретом вченого (ск. І. Гончар, арх. А. Ігнащенко).

Архів КБТІ, спр. 13537, квартал 3020;

Биологи: Биогр. справочник. – К., 1984;

Білик Г. I., Бачурина Г. Ф. Дмитро Костянтинович Зеров // Укр. ботан. журнал. – 1985. – Т. 22. – № 8;

Іван Григорович Підоплічко: Бібліогр. покажч. – К., 1976;

Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982;

Молявко Г. И., Франчук И. Ф., Куличенко В. Г. Геологи. Географы: Биогр. справочник. – К., 1985;

Пидопличко Иван Григорьевич // Зоологи Советского Союза: Справочник. – Л., 1961;

Погребняк Петро Степанович. – К., 1978.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 267 – 268.