Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Будинок Київського православного релігійно-просвітницького товариства 1903 р., в якому працювали Богдашевський Д. І., Гроссу М. С.

(архіт., іст.).

Вул. Велика Житомирська, 9.

На червоній лінії забудови вулиці. Первісно триповерховий, споруджений за проектом київського єпархіального арх. Є. Єрмакова на місці дерев’яної Златоустівської церкви, перенесеної з Подолу 1768 р. і розібраної в 1874 р. Підрядні роботи проводив Ф. Альошин. Будинок зведений у неоросійському стилі. З боку вул. Володимирської виступав п’ятигранний ризаліт, на третьому поверсі якого містилася домова церква Іоанна Златоуста під цибулястими баньками; освячена у жовтні 1903 р., згодом перетворена на парафіяльну (знесена у 1920-х pp.). Пізніше будинок надбудовано ще на один поверх. У 1970-х pp. на місці ризаліту зведено наріжний семиповерховий корпус.

Чотириповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Композиція чолового фасаду ритмічна, вхід до будинку виділено декоративним порталом. Архітектурний декор фасаду модельований лицьовою та лекальною цеглою. Фасади пофарбовано по цеглі. Велика кількість і мальовничість орнаментики надають фасадам, декоративності. На першому поверсі містилися квартири та крамниці, в інших – робочі приміщення товариства, церква, парафіяльна школа. Об’ємно-планувальна структура зміненена внаслідок пізніших перебудов.

Київське православне релігійно-просвітницьке товариство мало на меті розповсюдження й зміцнення православної віри та моралі серед усіх верств населення на території Київської єпархії. Проводилися читання, бесіди у громадських залах, чайних, їдальнях, лікарнях, нічліжних притулках, казармах і приватних будинках, загалом у 25 різних пунктах Києва. За змістом читання були не тільки з релігійної тематики, але й історико-патріотичної, медичної, сільськогосподарської тощо. Члени товариства брали участь в організації бібліотек і читалень з книжковими складами для продажу дешевої релігійної літератури, ікон, улаштуванні храмів, шкіл, недільних і вечірніх класів для дітей та дорослих. Товариство складалося з членів-діячів і членів-змагальників. Членами-діячами могли стати особи, які мали богословську освіту. Всі священики Києва за своїм саном вважалися членами-діячами. Членами-змагальниками були особи, які підтримували товариство матеріально. Справами товариства керувала рада з восьми священиків і чотирьох цивільних осіб.

В 1903 – 20 рр. в будинку працював Богдашевський Дмитро Іванович (1861 – 1933) – богослов, бібліолог, священик (єпископ Канівський Василь), інспектор (з 1909), останній ректор Київської духовної академії (1910 – 20), редактор «Трудов КДА», церковно-громадський діяч. У перші роки виконував обов’язки товариша голови товариства, у 1910-х pp. – останній його голова. В академії викладав історію філософії. На поч. 1920-х pp. за відданість церкві відбув трирічне заслання. Після повернення – священик Успенської (Богородиці Пирогощі) церкви на Подолі в Києві.

В 1903 – 39 рр. (з перервами) у будинку працював і проживав Гроссу Микола Степанович (1867 – ?) – богослов, священик, професор Київської духовної академії, церковно-громадський діяч. Діловод товариства, настоятель Іоанно-Златоустівської церкви, завідувач церковно-парафіяльної школи при ній і законовчитель. Одночасно викладав курс історії Візантії у КДА, Закон Божий у гімназіях «Групи батьків», при євангелістсько-лютеранській церкві. Друкувався в «Трудах КДА». Член правління фребелівського товариства у Києві. Після закриття релігійно-просвітницького товариства – священик Володимирського собору (1920 – 24), Малої Софії (Трапезної; 1926 – 31). В 1921 р. вперше заарештований (згодом звільнений), в 1931 р. висланий на три роки з Києва, в 1938 р. заарештований, в 1939 р., після звільнення, виїхав на батьківщину до Бессарабії.

Тепер у будинку міститься Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування та Державний науково-дослідний і проектний інститут містобудування.

Сергій Білокінь, Лариса Федорова, Володимир Хромченков

ЦДАГОУ, ф. 263, оп. 1, спр. 35600 (ФП);

ЦДІАУ, ф. 127, оп. 782, спр. 624; оп. 788, спр. 130; оп. 873, спр. 419; оп. 943, спр. 686; ф. 707, оп. 256;

Киевлянин. – 1902. – 2 авг.;

Киевская газета. – 1903. – 17 – 18 окт.;

Рибинський В. До історії Київської духовної академії // Хроніка-2000. – 1997. – № 17 – 18;

Устав Киевского православного религиозно-просветительного общества. – К., 1909.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 219 – 220.