1999 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Віталій Отченашко
Житловий будинок зі «старокиївською» аптекою 19 ст., в якому проживав Прахов А. В.
(архіт., іст.).
Вул. Велика Житомирська, 6/11.
Займає ріг кварталу на перетині вулиць Великої Житомирської і Володимирської. У будинку міститься одна з найстаріших київських аптек. Спочатку зведено двоповерховий цегляний будинок, імовірно, у 50-х pp. 19 ст., третій і четвертий поверхи надбудовано 1949 (арх. Л. Семенюк). У серед. 19 ст. садиба належала поміщику Ф. Березовському, у 2-й пол. 19 ст. перейшла до його дочки А. Лаппо, на поч. 20 ст. – її спадкоємцям. З 1914 р. власником будинку стає провізор В. Іньков.
Чотириповерховий, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. Перекриття плоскі. Планування секційне. Вхід до торгової зали аптеки первісно був на осі зрізаної наріжної частини будинку, у 1970-і pp. перенесений на бік вул. Володимирської. Архітектурне оформлення вирішено у стилі ренесанс. Основою композиції вуличних фасадів є їхня ярусність. Рівномірний ритм аркових прорізів підтримується міжвіконними пілястрами заввишки в один поверх.
В 1891 – 96 рр. на другому поверсі будинку проживав Прахов Адріан Вікторович (1846 – 1916) – мистецтвознавець, археолог, художній критик, професор Петербурзької АН (з 1880). У цей період викладав історію і теорію мистецтв у Київському університеті (з 1887), керував розписами Володимирського собору в Києві (з 1885), виступав експертом під час реставрації Андріївської церкви. У Прахових бували відомі художники – В. Васнецов, М. Нестеров, О. Мурашко та ін. У своїх спогадах М. Нестеров описує квартиру А. Прахова і, зокрема, його майстерню – «дуже велика, вікон шість, кімната з кількома великими креслярськими столами, роялем, з картинами і малюнками по стінах, з люстрою на стелі».
В 1997 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом А. Прахова (скульптори М. Савельев і Н. Дерегус).
Архітектура і будівництво міст УРСР. – К., 1949;
Нестеров М. В. Воспоминания. – М., 1989;
Прахов Н. А. Страницы прошлого. – К., 1958.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 227.