1999 р. Звід пам’яток Києва

Інна Шулешко

Житловий будинок 1910 – 11 рр., в якому містилася друкарня Чоколова І. І.

(архіт., іст., мист.).

Вул. Велика Житомирська, 20.

У другому ряді забудови кін. 19 – поч. 20 ст., в садибі, яка у 70-х pp. 19 ст. належала дворянину, губернському секретарю С. Фалінському. В цій садибі було декілька дерев’яних і змішаних будівель: фасадний двоповерховий будинок з двома крамницями поряд, дворові флігелі, сараї, льодовня, приміщення для зберігання дров. В 1896 р. за заповітом С. Фалінського садиба перейшла до його дружини. В 1901 р. майно з торгів придбала вдова купця М. Цейтлін, в 1905 р. ділянку перекупив відомий київський підприємець, власник декількох друкарень, гласний міської думи, громадський діяч І. Чоколов. У подальшому власницею садиби була дворянка С. Чоколова.

Прибутковий будинок у стилі раціонального модерну зведений на місці знесених старих споруд садиби. У будинку було 15 чотири- та п’ятикімнатних квартир з усіма вигодами, пічне опалення. У підвалі та на першому поверсі в під’їзді № 2 містилася друкарня «І. І. Чоколов».

Чотириповерховий, цегляний, на підвалах, у плані прямокутний, з двома виступами на подвір’я, двома парадними під’їздами і чорними входами. З правого боку – проїзд на подвір’я. Композиція головного фасаду багатодільна, симетрична, ґрунтується на чіткому ритмі віконних прорізів, фасад спрощений, незначної рельєфності надають йому лише ризаліти з аттиками над ними, розташовані обабіч центральної осі на деякій відстані від неї, та ледь виявлені пілястри, якими оформлено міжвіконні простінки. Багатодільність композиції акцентовано аттиками над групами вікон у центрі та біля торців. Декор виконано у цегляній кладці та з цементу (рустування першого поверху, лиштви вікон тощо). Вікна сходів – з дерев’яними рамами шахового малюнка, вздовж головного фасаду – ажурний металевий парапет з модерністським малюнком по краю даху.

Інтер’єри також оформлено у стилі модерн. В їхньому оздобленні відчувається авторська розробка ескізів вхідних дверей, огорожі парадних сходів, деяких плафонів і сюжетних фризів житлових кімнат. Найцікавіші плафони прикрашені ліпним декором із геометризованими рельєфними рослинними елементами та доповнені фризовими смугами з ритмічними зображеннями: в одному випадку – птах із головою і ногами грифона і хвостом пави на тлі модернізованого листя аканта, в іншому – композиції з розлогим деревом, оленем під ним, вороном на гілках і журавлем на скелі. Збереглося кілька кахляних груб (кахлі, вірогідно, виробництва одного із заводів у м. Кописі Могильовської губернії), паркетна підлога, столярне заповнення вікон, фурнітура, метласька плитка.

Під час поточних ремонтів планування квартир змінено, втрачено частину декору фасадів та інтер’єрів, замінено ґрати балконів на головному фасаді, розібрано більшість кахляних груб, знищено вхідні двері обох під’їздів. Будинок вдало вписаний у вуличну забудову: віддаленістю від червоної лінії він «розриває» монотонний ряд фасадів і надає вулиці більшої виразності.

Тепер на першому поверсі міститься дитсадок.

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 2366; ф. 163, оп. 6, спр. 153; оп. 46, спр. 32;

Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1906 год. – К., 1906;

Киевлянин. – 1910. – № 180. – 2 июля;

Киевский календарь на 1901 г. – К., 1901.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 222 – 223.