Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Паспортна інформація

Пам’ятка історії, монументального мистецтва

1941-1945 рр.; 1976 р.

Розміщення:

м. Київ, вул. О. Теліги.

Загальний опис:

Пам’ятник представляє собою монументально-просторовий ансамбль, домінантою якого є композиція, що складається з десяти фігур. Композиція встановлена на бетонному із заповненням червоним щебенем постаменті. Вона відтворює образи солдата, матроса, підпільника та мирних жителів й увінчана фігурою молодої жінки-матері – уособленням невгасимості життя. Найбільша, активна частина скульптурної композиції, орієнтована на основний підхід – алею завширшки 12 м з боку вул. Дорогожицької.

Перед пам’ятником на похилому постаменті – горизонтальна бронзова плита з текстом накладними літерами:

“Тут у 1941-1943 роках німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно понад сто тисяч громадян міста Києва і військовополонених”.

Пам’ятник відкрито у 1976 р.

Автори: скульптори народний художник СРСР Лисенко М.Г., Сухенко B.В., Вітрик О.П., за участю Лисенка Б.М.; архітектори Ігнащенко А.Ф., Іванченко М.К., Іванченков В.М., інженери інституту “Київпроект” під керівництвом архітектора Колчинського В.М.

Розміри пам’ятника: загальна висота – 14 м, ширина біля підніжжя – 7 м.

Розміри плити – 1,20×1,20×0,25 м.

Матеріал: бронза, бетон.

Замовник – Київський міськвиконком.

Будівник – Київський живописно-скульптурний комбінат Художнього фонду УРСР.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Своє перебування у Києві з 19.09.1941 р. по 5.11.1943 р. гітлерівці ознаменували варварськими руйнуваннями підприємств, жилих будинків, театрів, клубів, бібліотек, а також масовим винищенням радянських людей, керуючись настановою Гітлера про підготовку території України для переселення 25 млн. колоністів. Фашисти навмисне створювали у місті безробіття і голод. Запровадивши каторжний режим, німці ставили собі за мету масове вимирання радянських людей. Вони фізично знищували кращих радянських патріотів й перш за все комуністів та комсомольців. Убивали тих, у кого були знайдені квитки МОПР або членські книжки Тсоавіахіму, активістів, стахановців, жінок, дітей та старих.

Місцем масового знищення мирного населення та військовополонених в уярмленому Києві був Бабин Яр. Ця назва стала символом смерті і катувань, найжахливішою. погрозою німців. Тільки у кінці вересня 1941 р. фашистські кати зігнали в урочище Бабин Яр більше 90 тис. киян (в основному євреїв) і протягом 5 днів (з 29 вересня по 2 жовтня) розстріляли їх. Потім динамітом підірвали схили яру, щоб засипати землею мертвих та недобитих. Два роки не змовкали постріли у Бабиному Яру. Тут розстріляли моряків, залізничників, робітників заводів “Більшовик”, “Ленінська кузня”, “Транссигнал”. Сюди регулярно на світанку двічі на тиждень, а перед відступом німців 4 рази на тиждень, приїжджали “душогубки”, що привозили трупи задушених вихлопними газами людей з Сирецького концтабору, психіатричної лікарні та інших місць. Всього за 778 днів окупації гітлерівські розбійники знищили у Києві близько 200 тис. радянських громадян. Щоб замести сліди своїх злочинів, 18 серпня 1943 р. німці відібрали у Сирецькому концтаборі 100 чоловік полонених й змусили їх відкопувати трупи у Бабиному Яру та спалювати в своєрідних крематоріях, влаштованих з надмогильних пам’ятників та огорож Лук’янівського кладовища. До 29 вересня було спалено більш ніж 70 тис. трупів, як свідчать полонені з цієї сотні, котрим вдалось втекти. Останніх після закінчення робіт розстріляли.

На місці масових розстрілів розбитий парк і встановлений пам’ятник.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 1102 від 04.09.1980 р.

Охоронний №: 105.

Основна бібліографія, архівні дані:

Архів Київського обкому Компартії України.- Ф.5.- Оп.2-6.- Спр.176.- Арк.111-112, 118.

История Киева.- Т.2.- К., 1964.- С.436-440.

Шемет М. Сирець – могила сотень тисяч (Околиця Києва під час німецької окупації, звірства над військовополоненими та над мирним населенням // Київська правда.- 1944.- 12 січня.- № 9.

Дубина К.К. Злодеяния немцев в Киеве.- М., 1945.- С.5-15.

Дубина К.К. 778 трагічних днів Києва.- К., 1945.- С.9-25.

Дубина К.К. Растерзанный Киев.- М., 194….-С.2-26.

Дубина К.К. В годы тяжелых испытаний.- К., 1962.- С.69-80.

Коваль М. Історія пам’ятає! (Кривавий шлях фашистів на Україні).- К., 1965.- С.27, 30, 34, 40-42, 48, 49, 51, 53, 55, 60, 61, 69, 71, 76, 78, 80, 82, 96, 97, 100.

Ілюстративні матеріали:

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру. Схематичний план.

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру. Фронтальний вигляд.

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру. Вигляд ззаду.

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру. Вигляд зліва.

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру. Вигляд справа.