2003 р. Звід пам’яток Києва

Олена Сердюк, Тетяна Трегубова, Інна Шулешко

467.11. Садиба, 1907–08 (архіт., мист.).

Вул. Ш. Руставелі, 29, 29-б. У ряді забудови вулиці.

Головний і флігельний житлові будинки споруджені у садибі купця Є. Хавкіна. Під час проведення поточних ремонтів дещо змінено внутрішнє планування, втрачено первісні стулки вхідних дверей та інше опорядження.

Головний будинок (№ 29). На червоній лінії забудови вулиці.

П’ятиповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний, з парадним (з вулиці) та чорним (дворовим) входами. В основі планування двоквартирна секція, в якій житлові приміщення звернені вікнами до вулиці, службові містяться у ризаліті з боку подвір’я. Перекриття пласкі по дерев’яних балках. Дах двосхилий з бляшаним покриттям.

Вирішений у стилі пізнього модерну.

Композиція головного фасаду симетрична. В центрі п’ятигранний еркер, що нависає над входом, над ним на п’ятому поверсі балкон, вище – фігурний аттик. Вертикальність загальних пропорцій підкреслено лопатками з характерним для модерну декором: коло, від якого вгору і вниз відходять по три вертикальні лінії з перемичкою. Вікна прямокутні, видовжених пропорцій, місцями здвоєні, оздоблені замковими каменями та площинними прямокутними дошками у підвіконнях. Центральний проріз п’ятого поверху й аттикове вікно мають аркові перемички, осі балконів зміщено відносно еркера. Їхні грати модерністичного рисунка складаються з мотивів кіл, повзучих стеблин і вертикальних елементів.

Оформлення інтер’єрів цілком відповідає стилістиці фасаду. Плафон парадного холу прикрашено ліпленою композицією з кіл, півкіл, паралельних ліній, букетів квітів, складнопрофільованими бордюрами й карнизами.

Підлога викладена білою і сірою метлаською плиткою, розміщеною у шаховому порядку, обрамленою смугою плиток з мотивом хвилі. Ажурні металеві огородження сходових маршів складаються з мотивів спіралі, хвилі, рослинних пагонів, виконаних частково з кованого, частково – з гнутого штабового металу. В усіх квартирах збереглося ліплення плафонів, набори відкривання вікон та внутрішніх дверей (бронзові відлиті ручки), частково – набірний паркет. Інтер’єр квартир № 1 і 2 зберігся найбільш повно.

У квартирі № 1 плафон передпокою прикрашено овальною розеткою зі стилізованим листям аканта по краях.

В одній із кімнат від плафонної розетки круглої форми симетрично відходять групи квітів, по кутах вміщено овальні декоративні елементи, внутрішнє поле яких заповнюють групи квітів на гнучких стеблинах. По периметру кімнати проходить фриз – орнаментальний поясок з переплетених болотяних квітів і трав. У центрі плафона іншої кімнати – розетка у вигляді лаврового вінка, від якого праворуч та ліворуч відходять по п’ять паралельних ліній, кожна з яких закінчується квадратом.

У кутах плафона – декоративні кола. У квартирі № 2 плафон однієї з кімнат прикрашає кругла розетка у вигляді перевитої стрічкою гірлянди, сплетеної з виноградної лози, суцвіть маку, вишень, яблук з листям. Від розетки у довільному порядку розходяться рослинні елементи. Декор у кутах плафона повторює рисунок розетки. Плафон спирається на карниз складного профілю й фризову смугу з квітів та листя соняшника. В іншій кімнаті розетка квадратної форми утворена з гілок яблунь і груш.

З часу зведення споруди опалення було водяне. Збереглися обігрівальні пристрої (радіатори) з клеймом фірми-виробника.

Будівля – цікавий зразок великого прибуткового будинку, який має містобудівне значення. Оригінальне декоративне оформлення інтер’єра будинку, виконане за авторським проектом, становить мистецьку цінність.

Флігель (№ 29-б). В глибині подвір’я паралельно головному будинку.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, односекційний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у модернізованому цегляному стилі. Фасад симетричний, на сім віконних осей. У центрі тривіконний ризаліт з головним входом, завершений трикутним щипцем з круглою люкарною. Обабіч ризаліту балкони, що охоплюють по два прорізи. Цегляний декор складається з різноманітних за формою нішок, городців, навкісних хрестів у підвіконнях третього поверху, смуг горизонтально складеного поребрика. Карниз ризаліту зроблено у вигляді аркатури, по флангах – пласких зубчастих елементів.

Оригінальне архітектурне вирішення фасаду відбиває розмаїття прийомів формотворення періоду пізнього модерну.

Тепер у напівпідвальному поверсі головного будинку магазини та офіси.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2564; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1900–1915) год. – К., 1900–1915.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1064 – 1065.