1999 р. Звід пам’яток Києва

Віра Черна

Розмір зображення: 682:464 піксел

Залізнична станція «Дарниця», 1954 р.

(архіт.).

Вул. Привокзальна, 3.

Споруджено за типовим проектом для Південно-Західної залізниці (арх. П. Красицький).

Одноповерхова, цегляна, в плані квадратна. Належить до типологічної групи берегових станцій. Розрахована на 50 тисяч пасажирів на добу. Планування прохідного типу. Двосвітну залу для чекання суміщено з вестибюлем. Є службові приміщення, камери схову, перукарня. Перекриття залізобетонні, фасади облицьовано керамічною плиткою світло-жовтого кольору. Об’ємно-просторове вирішення ґрунтується на принципі центрально-осьової симетрії. Усім фасадам приділено рівнозначну увагу. Чоловий фасад і фасад, звернений до залізничного полотна, вирішено ідентично. Входи заглиблено й акцентовано чотириколонними портиками з трикутними фронтонами, прикрашеними карнизами з низкою юніків. У центрі фронтонів розташовано декоративні барельєфні панно рослинного характеру з вмонтованим круглим годинником. Бічні фасади вирішено ідентично, оздоблено приставними колонами того ж ордера. Кубічний об’єм споруди увінчує ротонда зі шпилем. Центричність цілісного об’ємно просторового вирішення всієї споруди знайшла втілення в його інтер’єрах. Велику увагу приділено інтер’єру двосвітного вестибюля – по його периметру в простінках між дверними отворами розміщено колони та пілястри модернізованого корінфського ордера, орнаментований пояс, декоративні розетки. У центрі по колу розташовано вісім колон, які підтримують засклений купол, що дає природне освітлення залі. Споруда – цікавий приклад вокзалів 1950-х рр. для невеликих залізничних станцій.

В проектних організаціях Києва // Архітектура і буд-во. – 1955. – № 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 386.