1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк, Світлана Ноженко, Елла Піскова, Євген Тиманович

Вірусологічний корпус 1946 р., в якому працювали Громашевський Л. В., Сиротинін М. М.

(іст.).

На терасі гори, вище від старого (історичного) корпусу інституту.

Двоповерховий, цегляний. В 1953 – 80 рр. тут працював Громашевський Лев Васильович (1887 – 1980) – епідеміолог, один із перших академіків АМН СРСР (з 1944), заслужений діяч науки УРСР (з 1957), Герой Соціалістичної Праці (1967), засновник і перший директор (1948 – 51) Київського інституту інфекційних хвороб АМН СРСР. Під час роботи в цьому будинку – заступник директора, науковий керівник Київського НДІ епідеміологи, мікробіологи та інфекційних хвороб МОЗ УРСР. Одночасно 1948 – 63 рр. завідував кафедрою епідеміологи Київського медінституту.

Засновник і голова вітчизняної школи епідеміологів, виховав кілька поколінь науковців і лікарів. Автор моністичної теорії про епідемічний процес, учення про механізм передачі інфекції, на основі якого створив класифікацію інфекційних хвороб, прийняту Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Розробив теорію їх ліквідації та практичні засоби щодо ліквідації та зниження захворюваності окремими з них. Його наукові теорії визнані в усьому світі, а підручники «Загальна епідеміологія» та «Окрема епідеміологія», що неодноразово перевидавалися в багатьох країнах, набули значення класичних. Розроблена вченим теорія епідеміологи будувалася на основі практичної діяльності. Зокрема, ним зроблено великий внесок у дослідження проблем епідеміології висипного та черевного тифів, чуми, дизентерії, холери, інфекційного гепатиту, скарлатини, поліомієліту, дифтерії. Відзначений премією АН УРСР їм. Д. Заболотного (1974). В 1981 р. інституту, що того ж року отримав назву Київський НДІ епідеміологи та інфекційних хвороб МОЗ УРСР, присвоєно ім’я Л.Громашевського.

Кабінет ученого містився на другому поверсі корпусу (нині тут меморіальний музей вченого).

У цьому корпусі працював також чл.-кор. АН УРСР, акад.АМН СРСР Сиротінін Микола Миколайович (1896 – 1977), з 1937 р. консультант, в 1944 – 1949 рр. завідувач відділу вірусології інстиуту. Одночасно у зазначений період вчений працював в Інституті експериментальної біології та патології МОЗ УРСР та Інституті клінічної фізіології АН УРСР, що були розташовані на вул.академіка Богомольця, 4 (з 1953 р. – Інститут фізіології АН УРСР ім.О.Богомольця).

В 1982 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з горельєфним портретом Л.Громашевського (ск.О.Редько, арх.В.Смирнов).

Биологи: Биогр. справочник. – К., 1984;

Бирковский Ю. Е., Поволоцкий Я. Л. Лев Васильевич Громашевский – выдающийся советский эпидемиолог // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. – 1963. – № 6;

Громашевская Л., Щербак Ю. Биография и мировоззрение Л. В. Громашевского // Громашевский Л. В. Избр. труды. – К., 1987. – Т. 1;

Елкин И. И. Научный подвиг Л. В. Громашевского // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. – 1982. – № 1;

Киевлянин. – 1896. – № 76, 104, 292; 1900. – № 133, 155; 1901. – № 128, 249, 316;

Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського: до 100-річчя заснування / Відп. ред. А. М. Щербінська. – К., 1996;

На плечах гигантов: К 100-летию Киевского НИИ эпидемиологии и инфекционных болезней (1886 – 1996) /Под ред. А. М. Щербинской и Г. Е. Аронова. – К., 1997;

Отчет о деятельности Общества для борьбы с заразными болезнями. – К., 1897;

Пам’яті Л. В. Громашевського (до 110-річчя від дня народження). – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 180 – 181.